Він увійшов у передвиборчу боротьбу за головне крісло закарпатського обласного центру в когорті потужних, відомих і активних людей. Будемо відверті, на старті цієї гонитви мало хто всерйоз сприймав мерські амбіції Андріїва. Однак уже незабаром його участь у наступному етапі виборів мало в кого викликала запитання. А вже в другому турі його конкурент, відомий своїми нестандартними рішеннями і прогнозованими симпатіями значної частини ужгородського електорату, помітно занервував: стало очевидним, що не дуже знайомий значній частині соціуму Богдан Євстафійович має більшу підтримку, ніж занадто впевнений у собі Ратушняк. Стрімка кар’єра колишнього міського депутата зломила сумно відомий у своїй традиційній ротації дует міських голів Ужгорода: Погорєлов-Ратушняк. І місто обрало нове прізвище…
– Богдане Євстафійовичу, а Ви не шкодуєте сьогодні, що взялися за цю справу?
– Ні… (посміхається). Мушу сказати: життя змінилося докорінно! Денний графік розписаний до дрібниць, з’явилося нове коло спілкування…
– Приємне?
– А по-різному буває… Звичайно, багато людей, різних сфер життя. І серед людей – різні. Сказати, що кожна розмова цікава, буде нечесно. Але це – моя робота…
– Ви керуєте містом майже півтора роки. Чи справдилися сподівання? Чи є розчарування? Чи, врешті, володіли Ви ситуацією настільки, коли були міським депутатом?
– Звичайно, ні! Якщо маєте на увазі ознайомлення із деталями господарювання. Депутат володіє певним колом питань і, як правило, зосереджений переважно на проблемах свого виборчого округу. А тут… Прикрим відкриттям, скажімо, став стан снігоприбиральної та спеціальної техніки, її недостатня кількість…
– Ну, так, цей стан усі помітили у зимовий період…
– Давайте оцінимо лише одну цифру: для підтримання належного стану (очищення доріг) нам необхідні 13 одиниць техніки. А є 5! Може це відобразитися на стані доріг взимку? Зараз через систему електронних закупівель ProZorro будемо купувати 6 одиниць техніки…
– Якісної – імпортної…
– Сучасна імпортна коштує від кількох сотень тисяч євро. Звичайно, нині про таку розкіш ми говорити не можемо, тому мова йде про техніку вітчизняну, що суттєво полегшить роботу. А те, що вона потрібна, показала цьогорічна зима.
– Так, узимку мало хто з городян не згадував комунальні служби недобрим словом… Думаю, читати новини і соцмережі вам було не надто приємно.
– Дуже неприємно! Тут склалися кілька факторів: про один я вже згадав, а другий – швидка зміна температури, коли мокрий сніг за кілька годин перетворився на лід, якого позбутися, ой, як непросто… На жаль, нам теж доводиться вчитися – цей урок ми, сподіваюся, засвоїли!
– До слова, про уроки: кронування дерев минулого року. Ця тема стала мішенню для критики і спеціалістів, і городян.
– Абсолютно правильно: болючий урок! Тому жодне, так би мовити, втручання у зелене середовище міста тепер не відбувається без консультацій та висновків фахівців-біологів УжНУ. Це стосується не лише кронування, але й заміни зелених насаджень. Зараз ми вже розпочали роботи, спільно з фахівцями та представниками громадськості напрацьований план першочергових дій із упорядкування біля 30 переважно центральних вулиць та скверів міста, для яких визначили бажані породи дерев із урахуванням ширини вулиць, наявності чи відсутності ліній електропередач, інтенсивності руху, архітектурно-естетичних особливостей тощо.
– Щодо інтенсивності руху: навряд чи їй сприяє стан доріг у місті…
– Так, мушу визнати. Аномальна зима надто наочно виявила усі огріхи. Головна причина – неякісна робота! Чудес не буває, коли зроблено не так, як має бути, рано чи пізно (а в нашому випадку – рано!) усе це «вилізе» назовні.
Якість матеріалів, яка використовується під час асфальтування, також відіграє ключову роль. І якщо матеріал не може витримати різких перепадів температур, як, наприклад, цієї зими, це зразу відбивається на дорожньому покритті. І це – лише одна з причин.
В Ужгороді близько 200 кілометрів доріг, 80% з них потребують капітального ремонту. На жаль, щоб швидко привести все до ладу, потрібні величезні кошти, їх у міському бюджеті не вистачає. До прикладу, 1 квадратний метр асфальтного покриття товщиною 5 сантиметрів коштує біля 300 гривень.
– Думається, що причини ще можна перераховувати…
– Звичайно! Говоримо про роботи, проведені минулого року, вулиці Баб’яка, Перемоги, Підгірна, Болотинська – нормально, вулиці Собранецька, Закарпатська – є питання…
– І хто за них відповідатиме?
– Ми складаємо дефектні акти по кожному випадку – для підрядника, виконавця робіт. Хто напартачив – той нехай і виправляє! За свої помилки слід відповідати і виправляти їх.
– Серед тих претензій, які містяни цілком виправдано закидають міській владі – стан громадського транспорту. Чого ми, врешті, очікуємо від влади: комфортного та безпечного проживання!
– Цілком слушно! Почнемо з безпеки… Ми вже встановили в місті 1000 вуличних світильників. Зауважте, я це питання пов’язую не лише з комфортом – у першу чергу, це безпека людей. У місті встановлено 50 вуличних камер – у найбільш людних місцях. Це – практика європейська і користь її очевидна. Роботу зі встановлення ми продовжуватимемо: і світло, і камери. Тепер транспорт. До 1 вересня 40 автобусів малої місткості замінять на 25 оновлених заводом-виробником автобусів «Богдан» середньої пасажиромісткості (близько 50 місць)… У результаті заміни сумарна пасажиромісткість автобусів значно збільшиться.
– Ми все ще не говоримо про комунальний транспорт?
– От мені подобається саме «говоримо»… Говорити можна! Треба реально робити, розуміти, як. Почнемо з того, що новий автобус коштує близько 2 мільйонів. Давайте гіпотетично уявимо, що знайдемо кошти (тільки гіпотетично), тепер подумаємо, де виділити територію для 100 (у місті зараз – 145 машин) автобусів, взяти на роботу 200 водіїв… Питань виникає чимало, погодьтеся! Але ми працюємо і в цьому напрямку, створили комунальне підприємство наприкінці минулого року.
– Але мусите погодитися й Ви, що громадський транспорт Ужгорода, м’яко кажучи…
– Погоджуся… Бачите, ми вже звернулися до перевізників із проханням, щоб водії слідкували не лише за транспортом, але й зовнішнім виглядом. Стежите ж за інформацією, як реагуємо на прояви хамства з їхнього боку…
– Оскільки хамство стосується, переважно, літніх людей, слушно спитати, чи виплачується компенсація водіям за перевезення пільгових категорій? І яким чином, за відсутності, бодай, елементарного контролю, вирахувати суми, які підлягають сплаті?
– Так, компенсації перевізникам виплачуються. Чи є досконалою система визначення? Мабуть, ні. Представники соціальних служб вираховують кількість пільговиків за середніми показниками, вивчаючи маршрут. Реальний крок зміни ситуації: монетизація пільг, виплата людям додаткових коштів, а вже вони зможуть вирішити – йти пішки чи їхати.
Електронний квиток – вирішення проблеми?
– Теоретично, так. Ця практика, наче, вже запроваджується у великих містах. Але потрібні будуть додаткові кошти на встановлення обладнання. Працюємо. Маємо ще один цікавий проект – картка ужгородця. Найближчими днями плануємо підписати з Ощадбанком протокол намірів щодо безкоштовного виготовлення таких карток. Думаю, ця практика допоможе містянам вирішити частину соціальних потреб, оскільки картка міститиме цілу низку можливостей.
– Питання облаштування паркувань…
– Так, очевидно, що завантаженість міста транспортом перевищує всі його можливості. Ви пам’ятаєте, що спроби встановити оплату за паркування були, і всі вони завершилися невдачею, скандалами… Ми чекаємо чіткого визначення правил на законодавчому рівні, щоб бодай на ці граблі не наступати…
– Можливо, якусь частину проблеми зняла б розмітка на паркуваннях, які вже існують…
– Так… Подумаємо! Тут ще має значення робота муніципальної поліції. Зараз ця служба має назву Інспекція з питань благоустрою. До слова, саме у її компетенції, зокрема, питання стихійної торгівлі, цього тижня зосередили зусилля на вулиці Корятовича, біля «зеленого» ринку. Будемо продовжувати.
– Поки ми з Вами говоримо про проблеми, які – у процесі вирішення. А що Ви можете занести у плюси своєї діяльності?
– Назву цифру, яка відображає дуже великий і важливий пласт роботи, яку, можливо, не одразу помітно: замінено 50 покрівель у будинках міста, кілька десятків внутрішньоквартальних територій, електрощитових, каналізаційних та водопровідних мереж. Маємо ще одне питання, до якого міська влада не зверталася упродовж останніх років. Чи знаєте Ви, коли в Ужгороді востаннє будували школу і дитсадок? Ну, 20 років точно минуло! Зараз виділені ділянки для будівництва нових закладів, розглядаємо можливість облаштування мансардних приміщень для розвантаження класів уже існуючих закладів. Очікуємо рішення Мінрегіонрозвитку про виділення позики Європейського інвестиційного банку у сумі 25 млн. євро на реконструкцію системи водовідведення та водопостачання в місті. Готовий проект із капітального ремонту частини площі Петефі – зі сторони пішохідного мосту, площі Кірпи, вулиць Можайського, Заньковецької, Берчені…
– Сподіваюся, такі масштабні роботи, як реконструкція будь-яких міських територій, ведеться за участі громадськості…
– Так… (замислюється – ред.) От Ви мене питали про розчарування… Головне, мабуть, це знайомство з великою кількістю людей, готових говорити, скаржитися… Приміром, ми оголосили конкурс на проект реконструкції однієї з площ міста. Знаєте, скільки пропозицій отримали? Одну! Легше говорити…
– Думаю, створення ОСББ – це також шанс змусити людей до активності…
– Так, є громади, які об’єднуються і вирішують свої проблеми. Тут ми можемо підставити плече. А є й такі, що далі продовжують розраховувати на повне фінансування і активність з боку міської влади. Ну, скажіть, якщо живете в приватному секторі, Ви ж не розраховуєте на те, що міська влада прибиратиме Вашу територію? Чомусь свідомість городян змінюється не так швидко, як хотілося б. Однак, слід сказати, що й будинки, які отримали ОСББ у співвласність, також у різному стані. Це теж слід брати до уваги! До речі, тут додам ще один, важливий у цьому зв’язку крок: виготовлення паспортів енергоефективності. Без такого обліку (де, скільки і як втрачає будинок тепло) не можна говорити про раціональне і ощадне використання спільних коштів. До слова, за кордоном – це обов’язкова умова для продажу-купівлі житла. Тому вважаю розпочату роботу дуже важливою у перспективі.
– На вибори міського голови Ваші конкуренти ішли, кожен – із певною історією, впливовим політиками чи навіть політичними силами «за спиною». Ви – свого роду, одинак, без особливої підтримки… Чи це не так?
– Така підтримка – це свого роду певні зобов’язання. Можливо, тому мені не так складно працювати…
– Навіть із таким, м’яко кажучи, непростим депутатським корпусом?
– Не думаю, що будь-який депутатський корпус можна вважати простим (посміхається – авт.) Тут – інше… За виборчим законодавством у раду прийшли люди, які, на мій погляд, не повною мірою представляють усю громаду: з одного округу – по кілька, з іншого – взагалі нікого. Не думаю, що це справедливо і, мабуть, тут можливі зміни. Звичайно, виникають спірні питання, особливо – у випадках, які виходять за межі повноважень органів місцевого самоврядування. Тут учергове хочеться сказати: давайте займатися справою, ділом, а не популізмом! Але почути одне одного вдається частіше.
– У Вашого попередника було кілька заступників. У Вас зараз фактично залишився один. Достатньо?
– Ні, надто велике коло питань «замикається» на мені. Причини – об’єктивні – звільнення за власним бажанням, відсторонення. Найближчим часом буде призначення ще одного заступника, на вакантну посаду…
– До теми «заступника», як прокоментуєте ситуацію з Іштваном Цапом?
– Звичайно, це – удар по іміджу як міської влади, так і депутатського корпусу. І це – все, що я скажу, бо коментувати некоректно, триває слідство.
– Але Ви з Іштваном Юліусовичем спілкуєтеся?
– Звичайно, ми ж живемо в одному місті…
– Ужгород і Мукачево ось уже десятиліттями живуть у гласній-негласній конкуренції. Скажіть, Вам не заздрісно, що Мукачево цю конкуренцію відверто виграє, бодай у питаннях благоустрою?
– Ні, оскільки знаю, за рахунок чого. Це – результат протистояння мера-Ратушняка із обласною владою. Саме у цей період левова частина коштів адресувалася Мукачеву. Ось і маємо результат.
– А Ви – людина неконфліктна?
– Ні! Є питання, які ані міська влада, ані міський бюджет «не піднімуть». Приміром, ПаДіЮн, обласна філармонія, ляльковий театр, облмуздрамтеатр – тут потрібна дуже серйозна підтримка області. Ну, от як із Ужгородським замком, якому вперше за тривалий час дали 800 тисяч на проектно-кошторисну документацію для ремонтних робіт. Не культурою єдиною: місту вкрай необхідний новий полігон для твердих відходів, територія для облаштування нового кладовища… Я керуюся приказкою: «Поганий мир краще гарної війни».
– Тобто із нинішнім головою ОДА у Вас порозуміння?
– Так, у нас конструктивна співпраця.
– Серед закидів, які Вам висували напередодні виборів, був і такий, що Ви не закарпатець. Чи відчуваєте застереження або незручність?
– Ні (сміється – авт.). Жодної! Та й живу я тут уже стільки років, що не закарпатцем мене назвати важко…
– А яке у Вас улюблене місце в Ужгороді?
– Особливо люблю пагорб Жупанату. Дуже камерний, затишний дворик будівлі, чудові картини можна подивитися в музеї. Там однаково комфортно і коли багато людей приходять на відкриття якоїсь виставки, і коли майже на самоті ходиш залами. Хто б міг подумати, що в маленькому Ужгороді є роботи Айвазовського, графіка Шевченка, твори європейського середньовіччя. Але мені особливо подобаються Бокшай, Ерделі і дерев’яні скульптури Свиди. Тут же Альпінарій, який, хоч і виходить до проїжджої частини, може завдяки воді, завжди заспокоїти, умиротворити. Люблю пройтися згори до «Совиного гнізда», тим більше, що після реконструкції будівлю можна обійти з усіх боків.
– Яке свято для Вас найбільш дороге?
– Мабуть, Різдво та Пасха…
– А день народження?
– Я не люблю свій день народження. Зазвичай, у цей час ми з родиною та друзями їдемо відпочивати. Улюблене місце відпочинку – Хорватія, передбачаючи Ваше запитання…
– Як Ви змінилися за ці майже півтора року?
– Мабуть, постарів (сміється – авт.) Якщо ж серйозно, то дуже змінив не лише графік життя, але й ставлення до нього. Щохвилини треба думати не лише про те, що ти говориш, але й як виглядаєш, що робиш, як дієш… І, знаєте, це непросто! Але я стараюся…
– Чим Ви хочете запам’ятатися ужгородцям, яка мрія?
– Давайте поки говорити про найближчі наміри, добре? Це – оновлення наших набережних, облаштування скверів, парків і площ, які є візитівками Ужгорода: Масарика, Ротарі-парк, Фенцика, Театральна, Петефі, Небесної сотні… На деякі з них вже готові проекти, деякі – в роботі. Ну, а чим запам’ятаюся, покаже час. Роботи багато і не всю її помітно одразу… Вважайте моєю мрією здійснення цих намірів, для початку.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.