Мабуть всі читачі знають нашого блогера Аркадія Шиншинова – закарпатця з Праги, який розповіда про свої археологічні пригоди у своєму власному блозі. Але Аркадій ще й неперевершений кулінар, який навіть працював у п’ятизірковому ресторані. Може він напише про це окрему історію у блог. А наразі рецепт легендарної страви – рататуя, відомого усім за назвою однойменного мультика про пацючка Ремі, його друга Лінгвіні та їхні кулінарні пригоди.
Написаний рецепт, непереверщеним, упізнаваним стилем Аркадія, «олітературювати» який так само гріх, як і роздавлювати часник у часникодавилці, замість того, аби посікти його «на крупу». Хіба що коми порозставляємо. 😉 Отож…
Значіццо так. Нам понадобляться: баклажан – адин штука, цукета, сірєч кабачок – адин штука, памадори – один-два, може три. Почему скажу позже. Да нє, тепер скажу. Кількість залежить від того як тонко ви то зумієте порізать, ога… Потом така прикольна та фіолетова цибулька. Далі часничок, зубков зо три-чотири. Соль, перец (чорний молотий), якщо хто любить, то вегету. Потом я ще додаю провансальські трави, там чабрець і ще пару чото пахлючого. Потім трохи сиру, системи пармезан, заканає любий твердий, ну і как би все…
Прооооцессс…
Баклажан, кабачок, помідори і цибульку стараємся вибрать одного діаметру. Нарізаєм їх п’ятаками і складуєм в стопку поочерьодно: баклажан, помадор, кабачок, цибулька і т.д. Шоп получилась така прикольна колода овощей. Її акуратно потом ложим в йомкость для духовки, опять же, як крупьє карти, полульожа, крапом кверху… Йомкость предварітєльно смазуваєм подсолнєчним маслом ілі хто шо любить, але шоп не пригоріло да…
Далєє процесс уходить в астрал, бо кожен може по своєму феншую посипать це чим йому більше по кайфу, але совєтую таки присолить, приперчить і припровансальскотравить, да.
Потом, одкриваєм бутильку улюбленого алкоголю і наливаєм десь грам стопяйсят в стакан, шоп хватило на полчаса, бо десь столько надо буде, ЗАКРИВШИ ФОЛЬГОЮ (!), запікать то в 180 градусах в духовці. Якшо не хвате, то рекомендую долить, але не увлєкаться, шоп не забуть витащить йомкость, бо то ще не все…
Коли стакан опустєл, а кабачки з баклажанами запахли на всю хату, надо їх витащить і трохи остудить. За ето время нажарить картошки, яко би гарнір, ну то кожен по своєму усмотренію, може хто любить макарони, то гріх на його совісті, бо рататуй за макаронами – то нонсенс і плювок в кулінарію. Тіко картопля! Лічно я її сначала чищу, вибирая невеличкі картолинки, такі, на два раза вкусити. Птом трохи підварюю, а потом в гарячій олії трохи їм підрумянюю боки. Да…
Ну і повертаючись до самого Рататуя. Посипаєм його мілко нарізаним часничком. Нєобразованиє, глупиє люді іспользують часнокодавилку, тьфу на них, ми люді познавшиє дзен, ріжем, тока ріжем часник на крупу і присипаєм… Сопутствєнно, ложкою, набираєм соку, шо виділився і поливаєм рататуй звєрху, то вже трєбує неабиякої сили волі, шоп не почать жрать, но крєпімся, думаєм о голодній родині, уміляємся, пускаєм сльозу і посипаєм тертим пармезаном наш витвір.
Потом водворяєм його ще на пару хвилин в духовку, тока шоп сир розтаяв, да…
Винимаєм, сервіруєм, як показано на предидущєй картінкє і убігаєм, шоп голодниє члєни родіни на вкусили за пальця…
Все, приємного апетиту. )))
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.