Свинство
Я люблю Закарпаття. Люблю? Радше обожнюю.
Вважаю, зокрема, прекрасним його туристичний потенціал. Власне, щось таки й зробила для його втілення.
І, так, переконана, що туризм, разом з ай-ті-сферою і логістикою – наша перспектива.
Але, люди, так не можна.
Попередження: зараз буду сваритися. На фестиваль у Гечі.
Свого часу досить довго терпіли. І з посередніх фестів робили «цукерочку» у висвітленні, в тому числі – на загальнонаціональних каналах. Вірили і сподівалися. Довго. Надалі була змушена вчинити демарш. Так і виникла доволі резонансна тема про «фестиваль полуниці». Накипіло.
Надалі «фільтрували» фестивалі. З радістю спостерігали, що прагнуть до кращого. Нуділи щодо смугастих наметів і незмінних бограчо-шашликів. Тішилися зрушенням на кращого. І носилися, носилися із мантрою «Закарпаття туристичне».
Але. Ну не можна так, як нині в Гечі.
Я не про себе. «Алла розумна, Алла взула гумаки, будь як Алла» - реагую на всім відому пошесть із картинками в соцмережах.
Так, не боюся я бруду в принципі, як такого. Бо не липне. Ба більше – і крові не боюся. І до теми м’ясоїдства/веганства ставлюся здорово, тим паче, маючи тривалий досвід вегетаріанства.
Я про сам фестиваль. Як подію.
Це – треш. Треш і сюр.
Так, люди стараються. Так, смачна кров’янка та сілво-паленко багато що рятують (остання – особливо, як здебільшого показує розвиток фесту, угу). Так, уже всі забули про торішній апофеоз вечірки (а хто не забув – подбав про зо 20 дружинників на фесті)…
Звісно, цей фест завжди вирізнявся трешовістю і «готичністю». Ота кров на снігу… Навіть бруд. Фотографи знаходили особливу, негламурну картинку. Це – реалії. Так є.
І – підкреслю – особисто я готова з цим миритися і знаходити цікаве й навіть гарне, бо за хобі маю пізнання життя.
АЄОА (але є одне але). І це – гіпотетична киянка з туристичного автобусу (вони саме їхали нам назустріч, коли ми евакуювалися з фесту). Киянка, котра в замшевих чобітках прагнутиме вийти і побачити «кулінарне свято»… Словом, хочу чути її текст. Але і досить добре його уявляю…
Нє, фестиваль у Гечі класний. Щирий. І багатий на пізнання та емоції. На людей, яких навряд зустрінеш у власній зоні комфорту, й на таку ж картинку.
Все, як я люблю, словом.
Ба більше – там навіть подекуди смачно.
Відтак… Звісно, можна закидати упередженість. Бо дійсно – кожну подію можна зняти і висвітлити по-різному. Тут залежить від кута зору й вміння-настрою-бажання його, той зір, фокусувати…
І саме тому є і цей допис із цими фото, і … Буде й інше.
…Так, ми знову зробимо смачний матеріал.
У трудяг, які гарували на фесті, ми порозпитували рецепти. Вони люблять свою справу. Ми теж.
(між рядками: угорці з Локітелека - взагалі красунчики, ждіть на кулінарні звіряння).
І – не сумнівайтеся – фото будуть чудові.
Але.
Так не можна…
Звісно, якщо комусь взагалі ідеться про притомний туризм на Закарпатті.
Мені – йдеться. Й я надалі на всіх кутах казатиму людям: приїздіть на Закарпаття!
І мріятиму, що мені не буде соромно перед тими, хто почує...
P.S. Фото покажуть ще краще. Їх чимало. Вони - у мене на facebook, як цікаво - клікайте ТУТ.
Последние новости
11220200/0222539
7220199/0222537
8220197/0222536
4220196/0222535
10220195/0222534
7220194/0222533
8220193/0222532
Последние статьи
Угрозы, обыски и провокации. Что происходит на Закарпатье
9 декабря 2020 18:33
Против НАТО и "сепаратизма": как действия СБУ в Закарпатье создали проблемы для Украины
3 декабря 2020 13:09
Эпидемическое Закарпатье: взаимные обвинения в красной зоне
7 ноября 2020 14:06
Владыка Нил: "Хотим завершить начатые дела владыки Милана"
11 октября 2020 15:36
Оставить комментарий
Комментарии (1)
Якась дурня з безліччю розділових знаків. Ужгород Вас не обирав