Безпорадність, досада і лють.

Сьогодні зрання приїхав у Закарпатську обласну клінічну лікарню забрати додому пацієнта. І просто перед задніми воротами вперся колесом у відкритий люк "у повний зріст". Ні туди- ні сюди.

Якби не троє кремезних чоловіків, які буквально підняли мене звідти на руках – я б там сидів до другого пришестя. Спасибі вам, невідомі братушечки, справжні мужики. Променів добра вам у карму і усіляких гараздів.
 І вам "спасибі", рідні комунальники, дорожники, ЖРЕРи, ну і міська владо наша нова, при всій на вас надії і повазі.
 Я розумію, що зараз "не до того". Ну окей, люки на Лавріщева й окраїнах, хоча й там люди живуть. Але біля входу у обласну лікарню просто у дворі густонаселеного будинку?
 Це у мене вдруге такий зальот у люк. Колись на Швабській я так сів, люк був під кригою, яка вломилася. Тоді я подзвонив тодішньому зступнику міського гололви Юрий Беляков – через 10 хвилин приїхали дядьки на "Ниві" і мовчки, сопучи, мене висмикнули. Не дочекавшись мого "спасибі і на тому", змотали трос і втекли.
 Тепер, ні в абіду, я буду дзвонити Slava Shafar або Віктор Щадей – так би мовити, злоупотрєблю товариськими стосунками і службовим стновищем. Бо ну А ЩО РОБИТИ?!!!
 Ну і відтепер буду фоткати всі ці діри у землі і викладати у групу "Ужгород" у фейсбуку, поки їх не позакривають, або поки мене не забанять модератори. Ну і сюди – на сайт.
 Хотів побажати ще нашій міській владі пройтися тим двором вночі, але передумав. Поки писав – перегоріло.
 P.S. Ні, я не сліпий, просто на мене "натисла" зустрічна машина і я гарячково вирулюючи, поступався проїздом.
P.P.S. А ще – зовсім неждавно ж про це на сайті uzhgorod.in писали! Про саме цю яму. Чекаємо нових "жертв"?