Батарейки на смітнику – це отрута у воді і ґрунті

Екологи переконують: одна звичайна «пальчикова» батарейка забруднює токсичними речовинами 400 л води або 20 кв. м ґрунту. Це означає, що, викинувши всього дві старенькі батарейки з ліхтарика на смітник, ви зіпсуєте дві ванни, вісім відер і півтора чайника води.

Ртутні ріки, свинцеві береги

Культури поводження з небезпечними відходами в українців поки немає. Зате в кожній родині обов’язково використовуються предмети, які містять отруйні для довкілля елементи – ртуть, кадмій, свинець. Найбільше цих небезпечних речовин в енерго­зберігаючих та люмінесцентних лампах, ртутних градусниках і батарейках різних типів: «пальчикових», для мобільних телефонів та інших пристроїв.

Спитайте себе: що робимо з використаною батарейкою, яка вже відпрацювала своє у пульті для телевізора, годиннику чи ліхтарику? Як правило, всі відповідають однаково: викидаємо на смітник. Насправді ж робити це категорично заборонено, адже елементи живлення відносяться до першого класу небезпеки, тобто коли на сміттєзвалищі металева оболонка батарейки починає руйнуватися, ртуть, кадмій і свинець потрапляють у ґрунт і воду, отруюючи все навколо.

«Це питання дуже важливе для України, але зовсім не врегульоване, – зізнається головний спеціаліст відділу регулювання водних ресурсів, атмосферного повітря та поводження з відходами Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області Любов Бедьо. – Якщо із суб’єктами господарської діяльності ще ведеться робота зі збору люмінесцентних та енергозберігаючих ламп, то населення майже зовсім не поінформоване про те, що такі лампочки не можна викидати у загальний смітник. Про батарейки мова взагалі не йде. Вони так само небезпечні для довкілля, але їхнім збором не займається жодне підприємство на Закарпатті».

За утилізацію лампочки треба заплатити 4,5 гривні

За інформацією обласного управління охорони навколишнього природного середовища, у краї працює всього 4 підприємства, які отримали ліцензії на поводження з небезпечними відходами. Три з них (ТОВ «Еко Лайф», ДП «Закарпаттявторкольормет» та «Меридіан-А») знаходяться в Ужгороді й одне (колективне підприємство «Вторма») – у Мукачеві.

Зателефонувавши за їхніми номерами, «Замок» дізнався, що ці суб’єкти підприємницької діяльності займаються збором та зберіганням або кислотних акумуляторів, або лампочок, але батарейки жодне з них на утилізацію не приймає.

До прикладу, працівники підприємства «Еко Лайф» розповіли, що зібрали минулоріч від юридичних осіб близько 80 тисяч люмінесцентних та енергозберігаючих ламп. Оскільки ліцензії на утилізацію це підприємство не має, то всі лампи вивозяться для знешкодження на Горлівський комбінат.

Звичайно, принести на підприємство використані лампи можуть і фізичні особи, однак за 2,5 роки роботи добровільно це зробили всього… троє ужгородців. І справа тут не лише в культурі або обмеженій інформації, а в тому, що послуга з утилізації ртутних ламп зовсім не безкоштовна. Наприклад, для того, аби підприємство «Еко Лайф» прийняло від вас використану люмінесцентну довгу лампу, потрібно заплатити 6 грн., а за непрацюючу енерго­зберігаючу – 4,50 грн.

Мало того: якщо пункти збору такого роду небезпечних відходів у більш розвинених країнах знаходяться у великих магазинах техніки або супермаркетах, то в Ужгороді для того, аби здати відпрацьовану лампочку, треба їхати на край міста, точніше на вулицю Огарьова, 25.    

Складайте батарейки у коробочку

Дуже дивно, але факт: держава, пропагуючи ідею економії електроенергії шляхом купівлі енергоощадних лампочок, зовсім не подбала про те, аби поширити систему їхньої утилізації після завершення терміну експлуатації. Та якщо здати в утиль лампи ще якось можливо, то що робити з відпрацьованими батарейками?..

У європейських країнах просто на вулицях чи у великих магазинах розташовані спеціальні скриньки для використаних елементів живлення. Тамтешні мешканці знають, що викидати такі речі на смітник не можна, тому приносять батарейки у спеціальні пункти збору. Але коли «Замок» поцікавився в закарпатських магазинах із продажу побутової техніки, чи можна їм здати відпрацьовані батарейки, у кожному з них відповіли одне: батарейок не приймаємо.

Тобто виходить, що всі викинуті на смітник елементи живлення в нашому краї потрапляють на полігони побутових відходів, насичуючи землю і ґрунтові води токсинами. Оскільки підприємства, які займаються вивозом сміття з населених пунктів, ретельним сортуванням відходів не займаються, то, теоретично, всі небезпечні відходи викидаються на загальний смітник.

Зокрема, у підприємстві «АVЕ Мукачево» нам повідомили, що клієнт повинен сам потурбуватися про утилізацію небезпечних відходів, але виключити можливість потрапляння на полігон побутового сміття батарейок чи лампочок майже нереально.

Поки що на сполох в Україні б’ють лише екологи та ініціативна молодь. Вони переконують: якщо не прийняти спеціальних державних програм і не почати терміново виправляти ситуацію, скоро наслідки токсичного отруєння відчуватиме на собі більшість мешканців країни. Тож варто, мабуть, не викидати на смітник старі лампочки і батарейки, а складати їх до кращих часів у спеціально відведену для цього коробочку. Від домашнього зберігання ці предмети псуватися не будуть, натомість природі від цього – неабияка користь.