У закарпатських санаторіях лікують іпотерапією

Іпотерапію як додатковий метод у боротьбі з бронхолегеневими недугами активно почали використовувати в санаторії «Малятко».

За допомогою тепла й рухів коня – одужати. Так уже склалося, що час від часу з’являється інформація про іпотерапію як основний чи додатковий метод лікування певних хвороб. І хоча досі на офіційному рівні такий вид реабілітації не поспішають визнавати (усі ми знаємо, наскільки довгі бюрократичні коридори), все ж спеціалісти продовжують досліджувати питання. Більше того, іпотерапію вже третій місяць поспіль застосовують у дитячому санаторії «Малятко»! Про конкретні результати поки ще рано говорити, але певні досягнення навіть за такий короткий час фахівці вже називають. Більше про це – в розмові зі спеціалістами закладу.

Канва й Арніка в «Маляткові» вже лікують дітей

«Двигун справи» – головний лікар обласного дитячого спеціа­лізованого пульмонологічного санаторію «Малятко» Галина Мороз.

Вона розповідає, що цим методом реабілітації захопилася давно, довго й скрупульозно вивчала питання, навіть подавала заявку на відповідний ґрант, у рамках якого планувалося створення Транскордонного іпотерапевтичного центру. На жаль, проект не пройшов схвалення. А думка залишилася, ось лише реалізувати її виявилося значно складніше. Не бажаючи загубити неординарну ідею, Галина Іванівна знайшла тих, хто про коней знає все. Так до нового проекту долучилася Закарпатська федерація кінного спорту, і завдяки її президенту Оксані Хльобас санаторій «Малятко» має нині двох чудових коней.

«У нас велика територія, ми обладнали конюшню, тож маємо всі умови для утримання скакунів, – розповідає Галина Мороз. – Лікарі санаторію зі спеціалістами кінно-спортивного клубу «Савка» та федерацією підібрали таких коней, які ідеально підходять для іпотерапії, а нині разом займаються з дітьми». Арабській красуні на ймення Канва, яка оселилася в санаторії, близько 20 років. Оксана Хльобас каже: це ідеальний вік для того, щоб займатися дітками, – кінь багато бачив, не боїться, впевнений, витренуваний на спеціальну ходу.

«Загалом, за визначеннями всіх тих спеціалістів, котрі займаються іпотерапією, найкраще підходять для такого виду реабілітації саме арабські скакуни. Вважається, що вони мають найпотужніше біополе, яке надзвичайно позитивно впливає на людину». Інший коник – Арніка – гуцульської породи, він спокійний, кремезний, йому 8 років. Також добре підходить для іпотерапії своїм невисоким зростом та широкою спиною. Оксана Хльобас майже щодня наглядає за правильним утриманням коней у санаторії, доглядає їх, а найголовніше – допомагає лікарям займатися з маленькими пацієнтами закладу.

Лікування спини, легенів та… фобій!

Медичним аспектом питання в закладі займається лікар, асис­тент кафедри біохімії, фармакології та фізичних методів реабілітації медичного факультету УжНУ Віра Біркович. Вона розповідає про особливості лікування за допомогою чотириногого друга: «Кінь лікує своїм рухом та теплом. Температура тіла скакуна вища від температури людини на 1,5–2 °С. М’язи спини тварини, що йде, розігрівають і масажують м’язи ніг вершника, нормалізують м’язовий тонус і підсилюють кровообіг у кінцівках, а відтак залучають до роботи нер­вову систему. Це особливо добре для дітей, котрі мають порушення постави, опорно-рухові проблеми, сколіоз, остеохондроз».

Підходять такі вправи й для пацієнтів із дитячим церебральним паралічем (для них ефект іпотерапії вже на­віть­ доведений), дітей-аутистів (у комплексі з іншими видами терапії). «Наприклад, говоримо про хворих на ДЦП, які не можуть ходити, – така дитина не розуміє, як відбувається механізм ходіння, але під час їзди верхи вона починає відчувати імпульс від коня, і він «заводить» організм хворої дитини».

Про сам механізм співпраці коня й дитини спеціалісти розповідають так: сідаючи на коня, дитина відчуває певний страх, вона боїться впасти з тварини, і тому підсвідомо нахиляється в різні сторони відповідно до руху коня. При цьому чиниться вплив на опорно-руховий апарат, а страх змушує весь час тримати себе в руках, що покращує тонус м’язів хребта і дозволяє коригувати порушення осанки, той же таки сколіоз. Вершник на коні рухається в трьох напрямках, причому абсолютно хаотично. І якщо попросити дитину разом із тим, що вона рухається на коні, виконувати якісь вправи, то це додатково чинить позитивний вплив на ті чи інші групи м’язів.

 Тобто в даному випадку ми говоримо про вибірковий вплив на ті чи інші групи м’язів – на ті, котрі якраз і потрібно відкоригувати. Загалом спеціалісти переконують, що в коней дуже потужне біополе, яке позитивно впливає й на психоемоційний стан дитини. Так, лікарі «Малятка» розповідають, що, до прикладу, страх, який виникає під час верхової їзди, допомагає не лише лікуванню опорно-рухового апарату, а й… фобій! Тобто, катання допомагає позбутися страху, перебороти його, здобути впевненість.

«Причому останнє особливо важливе, знову ж таки, приміром, для дітей із ДЦП, – розповідає Галина Мороз. – Іпотерапія вважається чи не єдиною позитивною терапією для діток із дитячим церебральним паралічем. Більше того, цей метод розглядається як перший крок для корекції порушень при цій недузі». Є й протипоказання для занять іпотерапією, кажуть фахівці. Це захворювання нирок, гемофілія, підвищена ламкість кісток та алергія на шерсть коня.

Іпотерапія має вплив і на органи дихання

Крім того, за словами лікарів санаторію, уже є у світі певні напрацювання й щодо використання іпотерапії для лікування бронхолегеневих недуг. Механізм у цьому сенсі впливу коня на людину в закладі теж досліджують. Так, невпевненість, боязнь людини перед конем сприяє викиду адреналіну в кров. «Це надзвичайно корисно для лікування бронхолегеневої патології, на якій спеціалізується наш дитячий заклад. Адреналінове навантаження при таких недугах є вкрай вагомим», – додає головний лікар санаторію.

Для того ж, аби реально «виміряти» вплив іпотерапії на бронхолегеневу патологію, у закладі мають намір розробити спеціальні методики. «Ми плануємо поєднувати іпотерапевтичні методики, які описані до нас, із варіантами дихальної гімнастики, яку застосо­вуємо в закладі, – коментує Віра Бір­кович. – Одне слово, прагнемо зробити так, щоб це мало вплив на діток із брон­холегеневими недугами, а відтак шукати критерії ефективності. Такими критеріями можуть бути психолого-педагогічні тести на увагу, швидкість реакції і покращення функції зовнішнього дихання».

Якщо врахувати, що діти в закладі оздоровлюються впродовж 21 дня, а заняття іпотерапією відбуваються тричі на тиждень, то необхідний курс вдається пройти. 10 хвилин дитина перебуває на коні, виконує вправи, тварина при цьому не дуже втомлюється. Натомість діти отримують ще й масу позитиву. І те, чого аж ніяк не дослідити, але що справді переконує кожного з нас у нерозривному зв’язку між природою і людиною. «Що цікаво, люди, які працюють із конями, знаходяться з ними поряд, набагато рідше хворіють інфекційними недугами, – розповідає Оксана Хльобас. – Ніхто не може цього пояснити, але це так. І я сама на собі це відчуваю».

За матеріалами Закарпатської правди, Зелене Закарпаття