З давніх давен мешканки закарпатських румуномовних сіл втілювали свій художній хист у ткацтві та вишивці, створюючи одяг та предмети інтер’єру для власних осель.
Прадідівський талант успішно розвиває Марія Юріївна Чербаник із Солотвина, розповідає сайт Тячів.
Захопилася народною творчістю пані марія ще змалку, не покидає свого захоплення і після того, як почала працювати фельдшером у Солотвинській дільничній лікарні. А згодом, щоби мати більше вільного часу на рукоділля, переходить на роботу до солерудника – спочатку сигналісткою, відтак – у підземний склад вибухівки. Для Марії Юріївни цей варіант був підходящим, бо зайнята фактично була лише кілька годин, поки видавала шахтарям вибухівку або робила інвентаризацію. Решту часу могла приділити улюбленому заняттю. Тож чимало гарних речей з’явились на світ з її вправних рук саме під землею. Зате така праця дозволила майстрині вийти на пенсію на десять років раніше, ніж зазвичай. А тоді вже могла сповна присвятити себе ремеслу шиття та вишивки.
Саме Марія Юріївна свого часу «одягла» в національні сорочки учасниць хору Солотвинської православної церкви.
– На жаль, предковічні етнічні традиції зараз забуваються. Я би охоче навчала і молоде покоління ремеслу вишивки, якщо би були бажаючі, – каже Марія Чербаник. – Адже мистецтво рукоділля – це спадщина, яка, як танець, як пісня – мусить передаватись наступним поколінням. Бо це автентичне – особливе для кожного народу.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.