Місцеві і чиновники, і населення завжди двояко ставляться до візитів посадовців зі столиці. Спочатку про погане: чиновники напередодні приїзду мусять добряче попітніти, аби підготуватися як слід, продумати все до найменших нюансів, щоб «не проколотися» і не «нарватися» на критику чи й позбутися посади. Люди зазвичай нарікають на обмеження руху в місті у день візиту, «ментів на кожному кроці» і якщо з них створюють щасливу масовку.
Зате городяни, мешканці сіл або працівники підприємств можуть очікувати на покращення – бодай косметичне, наприклад, латання доріг, фарбування фасадів (миття мосту, як було в Ужгороді перед приїздом Азарова) тощо.
Для чиновників же з позитиву – завжди шанс представити (і не тільки коротенько на словах, а наочно) свої досягнення, напрацювання, подати себе у найкращому світлі, запам’ятатися посадовцеві як людині, наприклад, чимось приємно здивувавши, зорієнтуватися, відчувши «вітри», тональність, інтонацію, розшифрувавши сказане тільки очима. Ну і, звичайно, щось отримати та випросити – і практично, і бодай на словах.
Робоча поїздка із заїздом на «Золоту гору»
Закарпаття столичні посадовці не надто балують візитами. За три роки нинішньої владної каденції лише раз у нас побували президент Віктор Янукович та прем’єр Микола Азаров. По суті, просто відмітилися, аби не забували «ко в хижі ґазда».
Наш край донецьким цікавий тільки як рекреаційна зона, а особливо тиснути нема чого – усі останні вибори показують «правильні», особливо на тлі інших західних областей, результати голосування, а перегинати палицю – як свідчать мукачівські вибори мера та сумна доля СДПУ(о) – собі дорожче.
Проте нещодавно аж три дні присвятив Закарпаттю куратор від Кабміну – міністр екології та природних ресурсів Сергій Проскуряков. А відтак останнього робочого дня минулого тижня, 12 квітня, з робочою поїздкою в області побував «інфраструктурний» віце-прем’єр Олександр Вілкул.
Молодий, але перспективний вихованець «СКМ» Ріната Ахметова до призначення в уряд три роки доволі успішно керував Дніпропетровщиною. «Дзеркало тижня» дало йому таку характеристику: «…менеджер-трудоголік, людина неабиякого інтелекту та ділових якостей. А таких у нинішньому складі уряду не дуже багато. З іншого боку – уже перебуваючи на посаді віце-прем’єра, Вілкул надзвичайно боїться наступити на начальницьку або просто побратимську ногу».
Симптоматично, що візит був не як зазвичай – туди й назад, а з ночівлею на губернаторському «золотому» ранчо. Отже, голова нашої ОДА отримав файний «київський» бонус. Або навпаки – його вмовили на щось під столичні інтереси.
Принаймні для широкого загалу так і не зрозуміло, чого ж приїздив віце-прем’єр і яка Закарпаттю з того користь. Олександр Вілкул разом із головою ОДА оглянув – і з вертольота, і з посадками – територію, потенційно небезпечну щодо паводка.
У коментарі пресі урядовець запевнив, що в області працюють більше 2 тисяч осіб, 320 одиниць техніки, ситуація моніториться цілодобово і про неї щогодини доповідають у Київ. Однак Олександр Ледида тут же заспокоїв: «Ситуація така і за прогнозами, які дають синоптики, можна сказати, що на Закарпатті цього року весняного паводка не буде».
Здавалося б логічним: віце-прем’єр переймається, аби область не затопило, і прилетів усе проконтролювати, налагодити роботу. Однак, нагадаємо, Київ під березневим снігом присутність Вілкула від колапсу не врятувала.
Інше припущення: паводок – привід попіаритися. Проте Вілкул жодним словом не обмовився ні про вже створену систему захисту від паводків, ні про обіцянки бодай пошукати можливості змінити на краще фінансування державної протипаводкової програми «Тиса».
Усе буде. Як зробимо…
Також столичний гість оглянув, як «почувається» з проваллями Солотвино і як споруджується мікрорайон для переселенців із селища солекопів під Тереблею. І знову тільки загальні фрази: «Комплекс, який побудований, я оцінюю як зроблений на високому рівні. Звичайно, необхідно ще здійснити внутрішні роботи, зайнятися благоустроєм, для цього слід виділяти кошти. Та цього року 133 сім’ї будуть відселені…». І… нічого про те, чи допоможе чимось державна влада.
Ще більш незрозуміло, чого Вілкул оглядав недобудований хірургічний корпус обласної лікарні. Знову «круглі» фрази ні про що: «Будівельна готовність – на достатньо високому рівні. Ще потрібно закінчувати, але вже досить непогано. Також необхідно придбати обладнання. Можу сказати, що цьогоріч закарпатці обов’язково отримають новий, більш ніж на 5 000 квадратних метрів, оснащений за останнім словом медицини технікою корпус обласної клінічної лікарні».
Схоже на те, що на Закарпатті – аби не в столичних кабінетах – просто провели чергову нараду – виїзне засідання Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. А заодно засвідчили увагу керівництва держави у важливий, потенційно паводково-небезпечний час до жителів краю. Ну і «повирішували потрібні питання».
Очевидно, у цьому випадку зійшлися ще два моменти. По-перше, центральна влада нині обмежена в ресурсах (а дерибанити ж хочеться все більше!), тому те, що має, дає «своїм» областям, де й електорат численніший та важливіший, тому Закарпаттю не вистачало, не вистачає і вистачати не буде, і навіть вряди-годи увага всіляких посадовців-урядовців апріорі не підкріплюватиметься круглими сумами з численними нулями. По-друге, Вілкул, який раніше очолював Дніпропетровщину – ідеолог принципу, що місцева влада повинна максимально сама намагатися знаходити гроші для вирішення місцевих проблем, зокрема, залучаючи інвесторів, використовуючи «внутрішні ресурси» і навіть випускаючи місцеві облігації. Тож, видається, пройшла тільки чергова столична інспекція, мовляв, так уже й бути, хлопці, трудіться далі. Але самотужки.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.