«Ми, працівники суду…, виконуємо роботу…, отримуючи за свою нелегку працю мізерну платню, що аж ніяк не співвідноситься з тим навантаженням, яке нам доводиться терпіти», – минулого тижня колектив Апеляційного суду Закарпатської області поширив в Інтернеті, на сайті «Час Закарпаття», відкритий лист голові Верховної Ради, прем’єр-міністру, а також лідерам опозиції Яценюку і Тягнибоку, в якому скаржаться на важкий матеріальний стан.
Із зарплатами сьогодні в більшості населення не надто солодко, зокрема й у рядових держслужбовців, яким урізали надбавки, премії та інші збільшення невеличкого окладу. Тим не менше, вважається, що працівникам силових структур та судів живеться ледь не краще за всіх, бо вони завжди мають можливості «додаткового заробітку».
Проте, співробітники апарату нарікають, що в той час як держава переглядала платню суддів, про рядових співробітників ніхто й не згадав: «Проблема оплати праці суддів не раз обговорювалася на найвищому рівні і знайшла вирішення при прийнятті нового Закону «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року. Критичне становище з оплатою нашої праці у зазначеному законі проігнороване, наче нам не потрібно жити, належним чином забезпечувати свої родини, наче ми маємо право отримувати доходи від іншої праці чи суміщати посади».
«Ми хочемо гідно жити, мати можливість своєю працею заробити собі на житло, а не мешкати у батьків чи скитатися по орендованих квартирах за фінансової підтримки рідних, хочемо більше ніколи не відмовляти своїм дітям у найнеобхіднішому. Хочемо бути гордими з того, що працюємо на благо Батьківщини», – місцями звернення просто нагадує крик душі.
«Якщо у 2012 році ми ще отримували премію у певному нестабільному процентному відношенні до окладу, то починаючи з січня 2013 року працівники апарату суду мають у середньому на руки від 900 до 1200 гривень у місяць».
До слова, автор якось зустрівся з колишнім юристом, співробітником прокуратури, який звільнився й перейшов працювати таксистом, бо це вигідніше.
Здавалося б, чому ж тоді стільки розмов, що на роботу в суд, прокуратуру можна влаштуватися лише за хабарі.
«У суді й прокуратурі молодь справді заробляє дуже мало, – пояснив «Замку» колишній співробітник однієї з силових структур (не захотів оприлюднювати своє ім’я в ЗМІ), який свого часу також звільнився через низьку зарплату. – Дійсно, буває, що батьки дають гроші, аби їхні діти отримали роботу. Бо в перспективі вони можуть стати прокурорами, суддями, керівниками різного рівня. Це круті посади, які приносять неофіційні доходи».
«А якщо батьки платять, – продовжує екс-силовик, – то, швидше за все, у сім’ї все нормально з грошима, тож можуть і надалі забезпечувати своїх дітей, поки ті не піднімуться кар’єрними щаблями.
А загалом, працівники мають можливість заробити більше 1200-2000 гривень, тільки самостійно вирішуючи якісь юридичні питання, наприклад, надаючи консультації. Це не можна назвати хабарами.
У цілому ж, те, що до силовиків потрапляють виключно за гроші, – неправда. Там також проводяться прозорі конкурси і люди по-чесному влаштовуються на роботу. От якраз таким і найважче пережити період мізерних зарплат, поки вдасться піти на підвищення й заробляти більш-менш пристойно».
«Чому на державному рівні піднімають питання оплати праці працівників культури, лікарів, вчителів, військовослужбовців, а ми залишаємося осторонь? Чому в той час, коли судді в середньому отримують від 10 000 до 15 000 гривень у місяць, працівники апарату змушені існувати на такий мізер?» – завершують відкритого листа працівники апарату Апеляційного суду Закарпаття.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.