Тільки нещодавно українці отримали новий і доволі суперечливий закон «Про зайнятість населення», як на порядку денному – ще один документ, що регулює трудові відносини Проект нового Трудового кодексу вже викликав обурення багатьох експертів.
Оскільки діючий Кодекс законів про працю родом ще з Радянського Союзу, прийняття нового, пристосованого до сьогодення, – й справді питання надзвичайно актуальне. Але, переглянувши його проект, місцями складається враження, що українцям пропонують знову повернутися до кріпосного права: порушується низка основних прав людини, а виконання деяких статей взагалі може призвести до проблем зі здоров’ям.
12-годинний робочий день, звільнення без погодження з профспілками та відеоспостереження на робочому місці – це лише неповний перелік ноу-хау, за якими нам, можливо, доведеться трудитися найближчим часом. Адже проект Трудового кодексу вже пройшов у парламенті перше читання і невдовзі його мають прийняти в цілому.
Крім того, попри те, що законопроект підготовлений до другого читання, його так і не відправили на розгляд Міжнародній організації праці. Напевно, заздалегідь передбачаючи, який буде висновок цієї інституції про цей збірник документів.
Так, наразі найбільше обурення та обговорення викликала стаття 143, у якій зазначається: «Максимальна тривалість роботи протягом тижня за підсумованим обліком робочого часу не повинна перевищувати 48 годин. Більша тривалість роботи протягом тижня може встановлюватися колективним договором, а якщо такий договір не укладався – нормативним актом роботодавця».
Серйозне збільшення тривалості робочого часу нібито контролюється наступним пунктом: тільки за письмовою згодою працюючих. Але в українських реаліях натиснути на працівника та змусити його офіційно попрацювати довше під загрозою втрати робочого місця буде доволі просто. Крім того, за такі понаднормові, нібито згідно із законом, роботодавець має заплатити удвічі або навіть утричі більше. Але якщо в штаті фірми менше 20 співробітників, роботодавець має право не тільки встановлювати графік на свій розсуд, але і не виплачувати понаднормові за роботу у вихідні та святкові дні.
Натомість скоротили термін, протягом якого працівника офіційно мусять попереджати про його скорочення з посади. Якщо нинішній КЗпП дає на цю процедуру два місяці, то в новому законопроекті прописаний лише один місяць, а в деяких випадках – навіть два тижні. Натомість інший термін – випробовувальний період на керівну посаду – збільшили з трьох аж до шести місяців. Та ще й додали до цього спрощений порядок звільнення під час випробовування.
Цікаві нюанси можуть з’явитися і в самій процедурі звільнення. Так, у статті 105-й в частині 3-й йдеться про те, що трудовий договір можна розірвати без попередження у разі не проведення профілактичних щеплень проти інфекційних хвороб або не проходження медогляду. Також стаття 122-га проекту ТКУ дозволяє роботодавцям звільняти працівників усупереч рішенню профспілки.
Ще однією серйозною проблемою може стати і те, що новий документ спрощує можливість для роботодавців звільняти самотніх матерів – завдяки надзвичайно суперечливій статті 118-ій. Бо ж нібито звільняти одиноких матерів, які виховують дітей до 15 років, закон і забороняє, але ж і значно збільшує список причин, які роботодавці зможуть використовувати для звільнення. Наприклад, робітниця неналежним чином виконує свої обов’язки, розголосила комерційну таємницю, не пройшла медогляд або ж відмовилася зробити щеплення всупереч наказу.
Вкотре забули законотворці і про людей, у яких відсутній стаж роботи: можна й далі не платити за роботу, що виконує стажист.
Однак саме за тим, як і скільки будете працювати, роботодавець зможе стежити у буквальному сенсі тотально. У статті 28-ій (частина 1-ша) надається право контролювати виконання працівниками їхніх обов’язків за допомогою технічних засобів. Тому не варто дивуватися, якщо на робочих місцях невдовзі масово з’являться відеокамери. До речі, таке легальне стеження прямо порушує конституційне право на приватне життя працівника.
Водночас експерти, громадські активісти та профспілкові діячі переконують, що законопроект так і не погоджували з громадськими організаціями, не проводили публічних обговорень, презентацій або дискусій. Саме в цьому питанні законотворці та влада чомусь завжди виявляють надзвичайну закритість і утаємниченість.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.