Хоча й здається, що надворі весна вже вповні, її головні вістуни – перелітні птахи – цьогоріч не поспішають на Закарпаття. За словами кандидата біологічних наук Людвіга Потіша, міграція пернатих затримується орієнтовно на два тижні.
Востаннє він зафіксував такий факт аж 1999-го року. Проте хвилюватися через затримку не варто. Як пояснив науковець, похибка фенологічних дат (природні часові фази, які зареєстровані за весь період спостережень) у межах від 8 до 11 днів вважається нормальною для Закарпаття.
Утім деякі крилаті вже потрошку з’являються в наших краях. Так, почали злітатися на територію області деякі види хижих, наприклад, канюки. Вже подекуди можна побачити невеликі зграйки шпаків.
А якісь пернаті, що зимували на Закарпатті, лише тепер починають здійматися з місця, зокрема граки та снігурі. Досі, якщо пощастить, ще можна зустріти на території краю рідкісну й гарну птаху – омелюха. Це північний вид, який має долетіти аж у Архангельську область Росії. Те, що пташа не повертається в рідні краї, – це сигнал: удома ще зима. Як пояснив Людвіг Потіш, у міграції птахів мусить бути чітка етапність. Тобто весна має початися і в нас, і, з часом на дорогу, в тих місцях, куди вони прямують.
До речі, незважаючи на сонечко надворі, лише через місяць прилетять до нас ластівки. Зате поява чорно-білої птахи буде останньою й найнадійнішою ознакою того, що весна повністю вступила у свої права.
Першу ж хвилю мігруючих видів утворюють гуси і качки. До речі, ці мандрівники з Середземноморського регіону відпочивають у нас лише 2–3 години і далі продовжують свій шлях. Адже їм потрібно дістатися аж до півострова Таймир – крайньої півночі Росії. За переліт гуси лишають позаду понад 5 тисяч кілометрів.
Найбільшу ж відстань без зупинки серед усіх перелітних здатні долати деякі популяції малого грицика: понад 11 тисяч кілометрів – з арктичної тундри Алеутських островів до новозеландських районів зимування. До речі, найшвидше з’явилися гуси в нашому краї одного разу в буквальному сенсі посеред зими – 23 січня. Оце, каже науковець, і справді була екстремально рання дата.
За весь час весняної міграції так чи інакше на Закарпаття потрапляють 100-150 видів різноманітного птаства. Останніми в першій половині другої декади травня прилетять сорокопуди, вивільги й стрижі. Вони «офіційно» й завершують перельоти. Тож аби послухати співи різноголосого птаства, доведеться ще трошки почекати. Але тільки-но за Карпатами почнеться справжня весна, птахи нарешті прорвуться через гори.
Крім того, Людвіг Потіш пояснив, чому цього року на Уж не прилетіли вже добре знайомі мешканцям обласного центру лебеді. У річці протягом загалом теплої зими спостерігалися значні коливання рівня води, а водоплавні не дуже люблять такі зміни, тож уподобана ними місцина на Ужі взимку й пустувала.
Через непостійний рівень води чи замерзання річок лебеді перебираються на стоячі плеса: озера й ставки. Така особливість усіх водоплавних за несприятливих умов – «перестрибувати» з проточної води на стоячу й навпаки. Цьогоріч лебеді, аж 14 особин, зимували на Тисі поблизу Буштина. Птахи вподобали невелику заплаву неподалік селища.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.