У свинок – обід, у папужок – «цьомчики»

Василь Гребенюк із Солотвина зібрав звіриний «гуртожиток».

Курочки незграбно обходять морських свинок – у тих якраз обідня трапеза. Господар кладе на тарелю ще зеленої трави – і до пухнастих «морячків» мчить зголодніла шиншила. 

Показався й гордий фазан – червоний, як  жар-птиця із казок. Згори за своїми сусідами по клітці уважно спостерігають сірі й жовто-зелені папужки та кострубаті голуби. Усі вони мешкають на подвір’ї Василя Гребенюка у Солотвині на Тячівщині. «Живуть дружно й мирно, ніхто нікого не б’є, не калічить і не їсть», – зауважує  Василь Миколайович. Господар спеціально підбирає нехижаків, аби ті не зчинили в своєму «гуртожитку» бучі. Додає, що тварин має і вдома, і на задньому дворі крамниці, де він торгує.  

«Удома є голуб’ятня – там живе понад 30 пернатих різних порід. А тут – один фазан, пара шиншил, 13 папужок, 6 курочок, дві з яких – мініатюрні, і до 15-ти голубів. Колись ще жили в мене два бурундучки, купив для сина. Але, на жаль, вони втекли, як відкривали клітку й давали їм води. Був і борсук – його віддав друзям. А десять років тому мав ще й справжню лисицю».

Пан Василь каже, тварин любить з дитинства. «Ще як малий був, шість років мав, то мені батьки в сусідів купили голуба, – пригадує. – Ох і красень же був! Я тоді натішитися ніяк не міг. Відтоді й захопився цими птахами. Ходжу по виставках і купую голубів. Маю різні породи – і поштових, і білих, пару червоних, і барабанщиків, монденів, дутишів, вертунів… Голубів люблю найбільше, подобається спостерігати, як вони кружляють». Звіринець на задньому дворі крамниці пана Василя – вже більше двох років, удома – з дитинства. У самому ж магазині окремо від інших і в різних акваріумах живуть ще хом’яки і рибки.

«Хом’яки лізуть до папужок у гнізда, тому краще їх разом не тримати. Також не рекомендують, аби й папуги з курми жили, мовляв, хворіють дуже. Але якщо поряд оселяться морські свинки, ніхто ніякої болячки не матиме. Адже ці пухнастики, як губка,  вбирають всі недуги й погану енергетику. Та й папужкам не сумно: дивіться, як цілуються». Захоплення пана Василя підтримують і рідні, і друзі. «Дружина з дітьми дуже люблять тварин, а товариші і знайомі часто приходять подивитися на пташок, шиншил і морських свинок. Поживуть тварини трохи в нас – віддаю в добрі руки або відпускаю на волю».Аби прогодувати такий звіриний колектив, Василь Миколайович наперед кілограмами закуповує на складі спеціальні корми, насіння, ячмінь, просо, «геркулес». «10-літрового відра суміші злаків на два тижні їм вистачає. Насиплемо – і їдять. Ще травички зеленої даємо, воду щодня наливаємо. Особливого догляду не потребують. Кожен знайшов собі своє місце, разом їм веселіше. Породи такі, що звикають, пристосовуються одна до одної».На весну пан Василь планує  на обійстя ще й… страусів. «Ні, звісно, не в одній клітці з іншими тваринами, – каже. – Куплю маленьких страусят, буду потроху їх доглядати, щоб отакенними красенями виросли. А ну ж бо вподобають собі Солотвино – буде й у нас страусина ферма».