Легендарне вино, яке не змогли повторити ні в одній з інших виноробних областей України, зроблене ще в радянському, застійному 1986 році ще можна спробувати у дегустаційній кімнатці в підвалах агро-промислового торгового підприємства «Бобовищанське». Щоправда, тепер його називають не вином, а виноматеріалом. «Бобовищанське» ось уже 10 років як не розливає вина – півмільйонна вартість ліцензії вбила більшість закарпатських виноробних підприємств.
Експертна Рада щорічного рейтингу «Лідер року» на початку минулого тижня побувала у Бобовищі. Тепер тут тільки й порівнюють: колись на підприємстві працювало 1200 людей, нині – 87, було близько 1000 га земель, більшість під виноградниками, тепер 260 га виноградників та старі, але ще діючі сади, збирали більше тисячі тонн винограду, тепер 57. Консервували колись огірки, помідори, гриби, овочеві асорті, робили соки. Тепер вже 10 років як навіть вино не розливають у пляшки – зрідка під замовлення проводять дегустації та вивозять свої «виноматеріали» на фестивалі та всілякі винні симпозіуми.
А колись збирали «урожаї» медалей та нагород, бобовищанські вина, насамперед червоні, були в «раціоні» підводників і космонавтів, 50 тонн вина направили постраждалим на Чорнобильській аварії для виведення радіонуклідів.
Сьогодні на підприємстві завмерло, але збережене обладнання радянських часів, але, як каже директор Віктор Деревник, воно технологічно ще придатне. У підвалах площею близько 6 га стоять бочки – від 400 літрів до 11 тисяч літрів (обов’язково з дуба, який виріс на гірських бідних ґрунтах), металеві ємності для немарочного вина і навіть два величезні резервуари – подарунок «Южмаша» – частини ракетоносія ракет СС-20.
Автомат для газировки – теж частина "завмерлого" обладнання заводу
Віктор Деревник каже, було у них чимало потенційних інвесторів. Але з ними, особливо з іноземцями, уся розмова закінчується на питанні про власність. Коли чують, що державна, заперечно крутять головами і віднікуються. А біда «Бобовищанського» навіть більша, ніж в інших колишніх радгосп-заводів, які тільки у підпорядкуванні Мінагрополітики. Тут же окрім іншого, підвали не видовбані як, наприклад, у Середньому чи на Берегівщині, у середньовіччі полоненими турками, а зроблені у 1969-71 роках радянськими будівельниками на глибині 30-60 метрів за принципом будівництва метро і є стратегічним об’єктом Міноборони, яке «за сумісництвом» мало бути й сховищем на випадок третьої світової.
Отож підприємство роками чекає – і зменшення вартості ліцензії, що роками обіцяють усі посадовці (колись президент Ющенко запевняв про це навіть під час відвідин «Червеного вина» у Мукачеві), і дозволу на зміну форми власності. А вже тоді тільки можна думати скільки ж для відродження треба грошей.
А тим часом «Бобвищанське» ще «дихає». І на дегустацію тут ще пропонують 11 сортів «виноматеріалів», а серед них і легендарну «Троянду Закарпаття».
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.