Вулиця імені батька мера Ужгорода як дзеркало газдування Погорєлова-сина

Вулиця імені Володимира Погорєлова – батька нинішнього міського голови Ужгорода, – насамперед асоціюється  із комунальним господарством.

Упритул до неї  прилягає провулок Комунальників, де розташоване «КАТП-072801» – дітище Погорєлова-старшого. Колись саме це КАТП займалося вивозом сміття в Ужгороді. Зараз комунальне підприємство виконує більше функцію стоянки для службового і громадського транспорту, від якого потихеньку «відщипують» територію – то для заправки, то для зведення багатоповерхівки.

Здавалось би, якщо вулиця названа не просто ім’ям ужгородського комунальника, а ще й  батька нинішнього голови міста, яким той часто хизується, то вона апріорі повинна бути ідеальною — зразком належного ведення комунального господарства. Однак…

Отже, «екскурсію»  починаємо із початку вулиці – від перехрестя з вул. Перемоги чи по-новому Капушанської. Нерівний латаний асфальт як на проїжджій частині, так і на тротуарах – перше, що кидається в око. Водій більше 30-40 кілометрів на годину тут не розженеться. Але погане асфальтове покриття – аж ніяк не засіб обмеження швидкості. 

Більшість зливоприймачів на вулиці Погорєлова забиті. Як піде дощ – вода не стікає і знову та знову руйнує такий-сякий асфальт, який місцями ще зберігся.

На тій ділянці вулиці, де розташувався головний офіс закарпатських газовиків, для водіїв на Погорєлова затаїлася пастка – відкритий люк на проїжджій частині. Як колесом туди заїдеш, то самотужки вже не виїдеш. Та що там авто – вночі у відкритий люк і людина провалитися може.

А перед перехрестям  із вулицею Заньковецькою на вулиці Погорєлова ну майже «лежачий поліцейський»  – неякісно зарита траншея, яку водіям доводиться обережно переїжджати на мінімальній швидкості.

Утім, ідемо далі і переконуємося: половина вулиці Погорєлова – до перехрестя із вулицею Заньковецькою  – це ще просто автобан у порівнянні із частиною від Заньковецької до Богомольця. Там на дорозі взагалі нема асфальту! А водіям доводиться їхати між численними ямами та вибоїнами. Після дощу колеса тут взагалі тонуть у глибоких калюжах. Словом, спокійно тут можна їхати хіба що на джипі чи вантажівці. Але найкраще – танком.

Зараз, коли на вулиці мороз, калюжі на Погорєлова попримерзали, а дорога стала твердішою. Проте, коли температура вище нуля, ця «комунальна» вулиця перетворюється на суцільне болотяне місиво.

Навіть тепер, коли мороз, серед дороги глибокі калюжі. З них саме враз зачерпувати воду у взуття.

Ну і на закінчення «екскурсії» — без асфальтний шмат з виходом на таку ж незаасфальтовану вулицю Богомольця.

Отак, насправді, син-мер шанує шанованого батька-комунальника. Якщо міський голова, який обіцяв повернути місту порядок, не може навести його навіть на вулиці імені свого рідного батька, то чи є впевненість, що він може навести хоч якийсь і десь лад в обласному центрі?