Епопея навколо реконструкції площі Народної в Ужгороді навіть не думає припинятися. Хоча обговорення нового проекту та взагалі доцільності перебудови площі триває вже більше року, учасники дискусії й надалі залишаються при своїй думці. Це стало зрозуміло сьогодні, 13 листопада, в прес-центрі «Закарпаття», де зібралися прихильники (точніше – один прихильник) та противники реконструкції.
Насамперед учасники дискусії наголосили, що не мають претензій до самого проекту, який вважають гарним та професійно зробленим. Суть проблеми саме в доцільності проведення цих робіт.
Як розказав автор проекту, архітектор Володимир Павлей, ідея оновлення та благоустрою Народної площі виникла не в нього. Він прочитав про це в газеті та «маючи вільний час, разом з колегами взяв участь у конкурсі і подав проект на конкурс».
Як уже повідомляв uzhgorod.in, проект Павлея переміг, хоча й із зауваженнями. Переробивши план згідно з ними, архітектор подав його на розгляд архітектурних рад. За словами Павлея, розробляючи проект, його команда поставила перед собою завдання взяти всі найкращі ідеї, які виникли в попередніх проектантів. Тому вони працювали з матеріалами, розробленими Франтішеком Крупкою та врахували його напрацювання. «Коли він проектував будівлю крайового уряду, то зобразив партер і два ряди по 11 шаровидних кущів самшиту та газони». Це, каже архітектор, втілене і в його проекті. Крім того, проект мав бути розроблений з урахуванням майбутніх робіт по облаштуванню автомобільних парковок, навколишніх скверів, а також можливого пішохідного моста. Як виявилося, ідею про міст не забули і в майбутньому він таки може бути збудований.
У свою чергу мистецтвознавець Михайло Сирохман уточнює: «На першій раді всі втопилися в деталях. Зрештою, доручили доробити проект, а на другій раді вирішили – зелений прямокутник перед вікнами будівлі недоторканий, можна чіпати лише шматочок біля економічного факультету. Було засуджено будь-яке втручання в площу. Благоустрій відкинули на всіх рівнях».
За словами пана Михайла, поріг переживання нині досягнув свого максимуму. «Ужгородці дуже багато змушені терпіти втручання в історичний центр міста. Чеська частина міста спроектована найбільш грамотно. Водночас на правому боці міста є чимало місця для благоустрою. Цей зелений газон надає владі більше вагомості, ніж будь-що інше.
Поки площа має статус історичної пам’ятки, чіпати її не можна. А статус вона має зберегти», — підсумовує Сирохман.
Як розказав Томаш Сопко, головний спеціаліст управління культури ОДА з питань охорони культурної спадщини, розмови про перебудову площі Народної розпочалися ще в 2006 році, коли тодішній мер обласного центру Сергій Ратушняк вирішив, що там доцільно побудувати НБУ. Тоді й розпочалися розмови про реконструкцію, які періодично то затихали, то виникали знову.
«Тоді ми це питання відбили, але воно вигулькує знову й знову. Управління культури поставилося до цього негативно, бо Ужгород віднесений до історичних місць проживання, — пояснює пан Томаш. — Галагов – це пам’ятка архітектури –, забудови місцевого значення. Ми не говоримо, що там не можна поставити кулі самшиту, але ми проти знищення партеру, бо після того буде й побудова будівлі НБУ, і так далі. Управління культури категорично проти проведення робіт на площі. Ні разу не було сказано, що цей проект треба втілювати в життя. Принаймні я про таке не чув. Ми не проти реконструкції, але проти знищення партеру».Коментар Томаша Сопка викликав здивування, адже коли навіть управлінці, співробітники адміністрації та «мешканці» будівлі на Народній проти, то хто взагалі, крім авторів проекту та «губернатора» Олександра Ледиди, за?
«На засіданні архітектурної ради було сказано, що доцільно взагалі припинити розмови про будівництво на Народній, — сказав голова обласного осередку Спілки художників України Борис Кузьма. – У США Білий дім має галявину, де немає ніяких доріжок. Там спокійно всі ходять по газону — просто треба правильно доглядати за травою. Навіщо реконструювати саме Народну? В Ужгороді мало інших проблем? Ми перетворюємо місто в урбанізований курятник.
Кожен робить що хоче. Тренуйтеся на районах Победа-1, Победа-2. Там на 200 років роботи. Володя (звертаючись до автора проекту), ти мав перший відмовитися від цього і сказати, що не треба чіпати центр!»
Такі розмови роздратували Володимира Павлея, який опинився один проти всіх. «Хибна думка, що партер недоторканий. Обласна влада не помилилися, що доручила роботу саме нам. Я стверджую, що партер можна чіпати. Інакше на яких підставах зняли пам’ятник Леніну й знищили дендрарій?» – пішов він у контрнаступ. При цьому Павлей учергове обізвав, наслідуючи свого захисника Олександра Ледиду, газон «пасовиськом і дещо туманно пояснив: «Так, у Вашингтоні є подібний газон, але там все робиться по-розумному». А зрештою вдався до зневажливого тону: «Шановні компетентні, – звернувся до опонентів. – Назвіть мені найбільшого авторитета в містобудуванні? Ми маємо підписане головним архітектором завдання на проект. Ми грамотно вирішимо проблему партера на площі. Знаємо, як це зробити. Я вважаю своєю місією — не нашкодити місту. Наскільки можу, хочу зробити його кращим. Тому не бачу проблеми в тому, щоб зробити площу більш елегантною та пристосованою для життя».
Словом, і після цієї дискусії всі учасники залишилися при своїй думці. А хто більш правий – судити звичайним ужгородцям.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.