Перезавантажити «Паланок»

Наприкінці вересня в Україні відзначали день туризму. Подорожувати, відвідувати нові міста, досліджувати незвідані місцини – одна з головних потреб сучасної людини. Тож не дивно, що в останні роки туризм в Україні активно розвивається.

Як «виїзний» – турецько-єгипетський, так і внутрішній. Другий, до речі, розвивається не завдяки, а всупереч. Наперекір державним пріоритетам, національній ментальності, економічній нестабільності, проблемним дорогам і постсовковому типу мислення багатьох працівників від туризму. Це стосується й Закарпаття.

Мукачівський замок «Паланок» – чи не найзнаковіша, найрозкрученіша архітектурно-рукотворна родзинка нашого краю. Саме «ця фортеця посідала високі місця в різноманітних за­гальнонаціональних рейтингах туристичних цікавинок України. Побачити її приїздить понад 300 тисяч гостей за рік. Але це не межа. І навіть не половина від можливого, – переконує викладач кафедри туризму УжНУ Олександр Коваль. Експерт запевняє: «Паланок» може приймати понад мільйон туристів щороку!

«Можливості для розвитку Мукачівського замку дуже хороші. У цієї історичної споруди  величезний потенціал. Зокрема,  у фортеці вже найближчим часом планується відкрити 7 ремісничих цехів. Навіть якщо кожен матиме всього 5–6 своїх унікальних подій на рік, то це вже дуже багато. Адже 45 тижнів із 52 у «Паланку» відбуватимуться якісь, перформанси, свята – тобто саме те, що насамперед цікавить туристів».

Першим із таких атрактивних цехів має стати шоколадний. До речі, нещодавно на своїй сторінці в Фейсбуку міністр МНС Віктор Балога сам розповів про нову ініціативу: «Напевно, найкращий кондитер України Валентин Штефаньо подав нам ідею організувати в Мукачівському замку музей шоколадних скульптур і майстерню шоколаду. Щоб не відкладати справу в довгу шухляду, відразу з ним зустрівся й обговорив усі моменти. Якщо Бог поможе, вже наступного року наші туристи будуть куштувати шоколад, не гірший, ніж у Франції. Чому не гірший? Бо саме там Штефаньо вивчав кондитерську справу», – написав Віктор Балога.

Олександр Коваль каже: місце для  музею вже обрано. Експерт показує можливий дизайн-проект майбутнього інтер’єру закладу. Він витриманий у стилі старовинної фортеці. Пан Олександр наголошує, що зобов’язання дотримуватися певного «корпоративного» історичного дизайну  інтер’єрів має поширюватися на всі заклади, що вже працюють чи лише збираються почати функціо­нувати у «Паланку».

Інші ремісничі цехи, де гості зможуть наживо роздивитися, як працюють закарпатські умільці, започаткують трохи згодом. Зокрема, планується відкрити  цех гончарства, ткацтва, ковальства, гутницький, вишивання тощо. Треба продавати унікальні сувеніри, які б виготовлялися власне на території фортеці і котрі б можна було придбати тільки тут. Підприємців-ремісників, яким буде надано місце для оренди приміщення цеху, слід обирати за принципом відповідальності й унікальності, автентичності виготовлюваної продукції, вважає Олександр Коваль.

До того ж «фортечні» майстри мають виїжджати в районні центри, влаштовувати майстер-класи, передавати свою майстерність і досвід наступним поколінням. Це повинен бути такий собі маркетинг традицій», – пояснює Олександр Коваль.

Експерт наголошує: справді відчутні результати може дати комплексний підхід. «Наприклад, проведення в замку тих же уроків археології, гончарства, теслярства, етнографії. Коли діти зможуть доторкнутися до історії краю, вчитимуться зовсім по-іншому ставитися до рідної землі. Тоді про любов до неї йтиметься не лише на словах – вона матиме під собою якусь глибинну основу», – каже викладач кафедри туризму УжНУ.

Головна ж мета у розвитку «Паланку»: туристи повинні хотіти залишатися тут якнайдовше і приїжджати ще. Для цього доречно створити календар подій і свят на рік і вдоступнити його для якомога ширшого кола. Але й це ще не все: окрім різноманітних анімативних цікавинок і святкових атракцій, у «Паланку» вкрай потрібно створити комфортні умови для перебування гостей. Адже нині на весь величезний комплекс, де вже й сьогодні працює кілька кафе та дегустаційний зал, – лише один (!) туалет. І це не сьогоднішня проблема, і навіть не вчорашня. Вона була і 10, і 20 років тому… Відкритим  залишається й питання з опаленням – як кав’ярень, так і виставкових площ і майбутніх ремісничих цехів. Олександр Коваль переконує: «Тільки інвестор зуміє підвищити стандарти обслуговування в замку, привести до ладу приміщення, налагодити всі вкрай потрібні комунікації. Перспективною ідею є відкриття ресторану й готелю. Таким чином «Паланок» набуде додаткових поштовхів для зростання: там можна буде проводити ділові переговори, конференції і навіть дні міста», – ділиться міркуваннями експерт, додаючи, що така ініціатива цілком знаходить підтримку у мерії Мукачева. Варто, однак нагадати, що ще у 2002–2003 роках ідею щодо передання в довгочасну оренду однієї з  терас замку Верховна Рада «зарубала». Тоді довкола цієї теми точилися численні дискусії. Проте врешті приходить розуміння, що без приватних інвестицій розвивати пам’ятку історії Закарпаття буде вкрай важко.

Наразі ж ще однією серйозною бідою замку є величезна купа сміття як у самій фортеці, так і довкола її мурів. «Тут уже треба змінювати психологію самих мукачівців. Доведеться попрацювати над культурою людей. Вони мають навчитися цінувати  унікальну архітектурну родзинку, що в них є, ставитися до неї шанобливо», – каже експерт.

«Паланок» із ремісничими це­хами й тематичними подіями повинен стати мультикультурним проектом, який не перенавантажує інформацією, але є захопливим, атрактивним, цікавим. Теоретично замок уже нині може стати осередком яскравих подій. Важливо зафіксувати їх. Проте мусить бути окрема структура, яка забезпечуватиме маркетинг замку. Наразі ж підхід до роботи в «Паланку» слід змінювати – насамперед стандарти обслуговування й ставлення до клієнтів. Потрібне своєрідне перезавантаження», – пояснює експерт. А на втілення всіх задумок у життя, вважає Олександр Коваль, вистачить 5 років.