Війна горілки та вина

Виробники благородного напою стверджують, що їх витісняють із ринку горілчані магнати

У середині вересня Чехію сколихнули масові отруєння підробленою горілкою. Померло від фальсифікату 25 людей. Уряд країни навіть ввів повну заборону на продаж алкогольних напоїв міцністю більше 20%. Між тим, надзвичайна ситуація для чехів є, на жаль, природною для України. У 2011 році у нас від отруєння етанолом, тобто звичайною, а не отруйною горілкою, померло близько 5 тисяч людей.

Така трагічна статистика змушує задатися питанням, який тоді алкоголь вживати краще (раз уже якийсь треба вживати)? Логічно було б припустити, що більш природний, наприклад, вино. Однак тут існує інша проблема: в Україні занадто сильні позиції горілчаних магнатів, і пускати на ринок інші алкогольні напої вони не мають жодного бажання, а тому ведуть з ними боротьбу, дискредитують, просто задавлюють «масою».   

Виноград вродився

«За шість місяців 2012 року спад виробництва виноробної продукції, у порівнянні з аналогічним періодом 2011 року, склав 25 %», – пише в авторській колонці на сайті «Економічна правда» Сергій Михайлечко, директор асоціації «Виноградарі та винороби України». 

За його словами, проти вина в країні розв’язана інформаційна війна, ініційована горілчаними виробниками, які злякалися зростання споживання сонячного напою в країні. Через це нещодавно вони запустили інформацію про загибель українського урожаю винограду на 70% і знову нагадали про безглуздий термін «порошкові вина». Між тим, заперечує Сергій Михайлечко, статистичні дані показують зовсім іншу картину врожаю – значно оптимістичнішу. Так, найгірші показники, порівняно з 2011 роком, в Криму та Херсоні. Тут врожай зменшився на 30% (та все ж не на 70%). У Миколаєві та Одесі – на 10%, а Закарпаття залишилося на торішньому рівні. Утім, автор не згадує про те, що українських виноградників просто надзвичайно мало, щоб забезпечити сировиною виноробні підприємства, тому без імпортної сировини – ніяк.

Відомий закарпатський винороб Олександр Ковач підтверджує: урожай цього року на Закарпатті гарний. «Катастрофічні прогнози про вимерзання виноградників та загибель урожаю абсолютно необґрунтовані. У цьому плані, на щастя, все гаразд. Більше того, виноград дозріває значно швидше. 31 серпня я вже купував сорт мерло. Причому, як і торік, у винограду дуже хороша якість, – хвалить пан Олександр. – Загалом, у два останні роки дуже пощастило з погодними умовами. Дощів немає, сонячно. Раніше осені характеризувалися дощами, холодом. Урожай зібрати не могли, і він загнивав на лозі. Я практикую купувати виноград за кордоном, але лише у випадку, якщо у нас не вирощують того чи іншого сорту. А через малий урожай доводилося закуповувати востаннє років 4 тому. Нині такої необхідності немає».

Голова правління ЗАТ СП «Котнар», одного з найвідоміших винних брендів Закарпаття, Володимир Маргітич такої впевненості не демонструє: «Урожай ще не зібрано. Кожний сорт винограду має свій час дозрівання. Поки що про результати можна говорити лише приблизно. Тільки по завершенні збору підіб’ємо підсумки».

Порошкові вина – міф

Щодо тиску горілчаного лобі на виноробів, то пан Володимир каже: «Я не можу говорити про те, чи дійсно існує змова горілчаних виробників проти виноробних підприємств. Просто тому, що не займаюся менеджментом. Наша справа – вино виробляти. А просуванням продукції на ринку займаються інші. Втім, можу повірити, що подібна змова існує. Конкуренція за ринок проходить різними шляхами, і кожен мріє його монополізувати».

А от Ковач не сумнівається, що протидія з боку «горілчаників» таки є і неабияк погіршує життя виробникам. «На жаль, у нас давно підсадили населення на споживання міцних алкогольних напоїв, причому не всіх, а саме білої горілки. І люди віком трохи за 30 вже помирають від алкоголізму. Коли кілька років тому вино потроху почало відвойовувати долю на ринку, виробники горілки сполошилися, налякалися, що втратять мільйонні прибутки, які вони здобувають на здоров’ї нації, й атакували вино та виноробство», – каже співрозмовник. – Саме тоді вперше й заговорили про «порошкові вина». Припущення, що вина роблять із якихось порошків чи концентрату, – абсурдні для всіх, бодай мінімально знайомих із технологією виробництва. Вино можна зробити низькоякісним, третьої вижимки, з додаванням цукру. Але не просто розчинивши у воді якийсь порошок». Із цим погоджується і керівник «Котнару»: «Хай би нам бодай хтось показав, що можливо зробити вино з порошку. Виноробам такі технології не відомі. І я можу спокійно стверджувати, що вино з порошку – вигадка». 

Утім, продовжує Олександр Ковач, розповсюдження байки впало на вдалий ґрунт. 

Справа в тім, що Україна дійсно випускає величезну кількість низькоякісного вина, а виноградників на об’єми продукції, яку виготовляють у нас, просто не може вистачити. Люди, розуміючи це, починають вірити в «порошок». Насправді ж дешеве вино виробляють із низькоякісної сировини, яку завозять із європейських країн – Угорщини, Болгарії, Македонії тощо. Там існує надлишок винограду, тому його з радістю продають Україні за копійки. Підприємства не зобов’язані на етикетці вказувати походження сировини, тож і видають свою продукцію за закарпатську чи одеську, хоча насправді вона не має жодного відношення до цих регіонів. 

«Однак винзаводи не винуваті в такій ситуації, – виправдовує їх Олександр Ковач, – технологічно вони спроможні робити значно якісніші вина, але на них у нас просто немає попиту. І тут знову проблема в горілці. При вартості пляшки міцного напою 25 гривень, літр вина за 40-50 гривень купуватиме далеко не кожен. 
Узагалі, неправильно, що зернова горілка коштує стільки ж, скільки найдешевше вино. Скажімо, в Чехії найгірша горілка в магазині – мінімум удвічі дорожча за літр пристойного вина. Все тому, що там велетенські акцизи на оковиту, а виновиробники повністю позбавлені оподаткування. Та й то вони скаржаться на важке життя через жорстку конкуренцію італійців».

Від горілки гине більше людей, ніж в Афганській війні

На думку винороба, пропаганда вина повинна вестися на державному рівні. Бо це – здоров’я нації. Логіка така: якщо людина змалку звикне до того, що на столі до страви стоїть келих вина, вона сприйматиме це як звичний обідній напій і ніколи не випиватиме його літрами. Так, як це є у французів. А в таких дозах вино якнайкраще впливає на здоров’я людини. 

«Горілка ж в Україні щороку косить більше людей, ніж загинуло впродовж усієї війни в Афганістані. І нікого це не цікавить, бо собівартість пшеничної копійчана, а в нинішній ціні на неї закладений державний акциз та надприбутки власників горілчаних заводів. Звісно, побоюючись втратити заробіток, вони не шкодують грошей на чорний піар, виготовлення фальшивих роликів (в Інтернеті гуляє сюжет, у якому журналіст нібито заколотив із порошку вино, поніс його на конкурс і виграв срібну медаль) та, як підсумок, загальну дискредитацію культури споживання вина», – підсумовує Олександр Ковач.

Ситуація з горілкою в Україні взагалі парадоксальна, – уточнює наш співрозмовник. Цей напій насамперед характерний для північних країн. У державах же, де росте багато різноманітних фруктів, вживають дистиляти – міцні напої, зроблені внаслідок перегону фруктів. Власне, це знають у кожному закарпатському селі, де донині «самогонка» зі слив, груш чи персиків значно більше в пошані, ніж магазинна «біленька». 

Утім, Олександр Ковач усе одно на майбутнє дивиться з оптимізмом. Каже, що вживання вина зростає в області та Україні загалом, незважаючи на труднощі. Як приклад, наводить найстаріший обласний винний фестиваль у Мукачеві. Каже, що якщо в 2002 році там навіть мало хто робив різницю між червоним та білим вином, то нині наші винороби пропонують понад 50 найрізноманітніших сортів напою, та ще й авторські купажі. І відбувається так не тому, що винороби раптом розкрили в собі нові таланти. Просто з’явився попит на продукцію приватників. 

Насправді він нині значно більший, аніж пропозиція, яку можуть дати наші винороби. Але оскільки останні фактично перебувають у нелегальному статусі, збільшити виробництво не можуть.

З’явилася надія й для середніх виробників. Горезвісне введення 500-тисячного оптового акцизу для виновиробників, яке лише на Закарпатті згубило близько 15 підприємств, можливо скасують. Нині у Верховній Раді зафіксовано законопроект, який пропонує знімати акциз із кожного літра. Щоправда, ця зміна знову ж таки нічого не дасть приватним виробникам, вони не можуть легалізуватися, бо не в змозі виконати вимоги контролюючих органів. Однак, можливо, виноробство в Україні рано чи пізно відродиться в колишніх масштабах. 

Та зламано вже надто багато, а виробники горілки без дії спостерігати за процесом не будуть.