Вольова, сильна, рішуча, смілива. Характеристики, властиві, радше, чоловікові, проте стосуються жінки. Попри такі мужні риси характеру, Маргарита Миколаївна Мощак – утілення жіночності, але лише до тієї межі, де починається робота, бізнес, справи. Тут уже «включаються» усі важелі, необхідні діловій людині. Саме діловитості голові регіонального відділення Українського союзу підприємців і промисловців, успішній бізнес-леді не займати. Можливо, саме вміння організувати час, бізнесова інтуїція, колосальна комунікабельність і роблять цю жінку успішною, практично, в усіх сферах, до яких береться – на радість, на заздрість, на бажання наслідувати! Напередодні Дня підприємця – фахового свята – uzhgorod.in спілкується із Маргаритою Миколаївною, сподіваючись дізнатися рецепт успіху у вітчизняному бізнесі.
– Пані Маргарито! То де ж навчають на бізнес-леді?
– (Посміхається) Нажаль, ніде! Я, приміром, щиро прагнула вчити дітей. Однак, коли зрозуміла усередині 90-х, що робота в школі не дає змогу елементарно вижити, змушена була покинути вчителювати.
– І одразу – в бізнес?
– Ну, так. Але початок був класичний. Я вважаю, що паростками підприємництва (не від хорошого, певна річ, життя) були поїздки за кордон, Польща, Словаччина, Угорщина… І я також пройшла цю «школу», потім взяла в оренду перше кафе. Так і почалося…
– Тобто починали Ви із «дикого» бізнесу? До речі, зараз уже можна говорити, що наше бізнес-середовище – цивілізоване?
– Почнемо з першого питання. Так, «кришування», рекет, «наїзди» – було всякого на зорі створення підприємницького середовища. Але сказати, що ми із джунглів вискочили у цивілізацію ще зарано. Будемо говорити, що перебуваємо на півдорозі. Хоча це вже непогано! Прикро лише, що позитив не те, що іде – повзе і ми втрачаємо час і людей.
– Однак, нас запевняють, що реформування спрямоване на позитив…
– Згадайте період прийняття податкового кодексу! Минув рік, впродовж якого переконували, що зміни, запропоновані у його першому варіанті, неприйнятні! За цей час країна втратила тисячі підприємців, які чи-то припинили справу, чи-то виїхали, чи-то пішли у тінь, з якої дуже важко витягти їх на світло. Лише після того, як втрати стали очевидними, були прийняті зміни. Але мушу визнати, що поступово ставлення до бізнесу змінюється. І влада, і фіскальні органи, і саме суспільство дуже повільно, але починає визнавати, що підприємці – не злодії, не експлуататори. Я завжди наголошую: люди, що ціною величенних зусиль, власних коштів, часу, створюють робочі місця, забезпечують себе та інших, заслуговують на повагу та увагу! Я вже не кажу – підтримку!
– Ну, вже з»явилися соціальні ролики, у яких говориться, що податкова – не фіскальний орган, а сервісний центр. Податкова – справді прагне стати колегою бізнесу?
– Бачите, думаю, в жодній країні податкову та бізнес важко назвати колегами. У них – різні завдання та функції. Тому ці стосунки мусять бути просто діловими та законними. А для бізнесового дискомфорту вистачає інших структур. Приміром, мені відомі факти, коли підприємців по кілька разів на місяць перевіряють, скажімо, інспектори з праці, влаштовуючи справжні «наїзди». Щоправда, у цьому питанні нам активно допомагає прокуратура, яка оперативно реагує на таку недоречну «ініціативність».
– Союз, відділення якої Ви очолюєте на Закарпатті, створена для того, щоб захищати таких підприємців? Це профспілка?
– (Замислюється) До певної міри. Проте ми допомагаємо не коштами, а скоріше, консультаціями та роз»ясненнями. Адже нині, особливо, на початках, підприємці роблять чимало помилок. До прикладу, витрачають купу грошей на створення якогось фантастичного інтер»єру, натомість починати слід із програмного забезпечення, вивчення тонкощів податкового законодавства. А його у нас елементарно не знають. Чимало підприємців у селах працюють, практично, нелегально, сплачуючи мито місцевим сільським головам. У нашому відділенні працює юрист, який надає необхідні консультації, словом, я вважаю, що необхідно долати безграмотність та безправність бізнесу! І ми намагаємося це робити.
– Закарпаття, попри усі зміни, усе ще залишається ментально патріархальним. А ця риса передбачає і певний песимізм, щодо можливості відстояти власні інтереси. Чи відстоюють їх закарпатські підприємці, чи вірять у те, що можна це зробити?
– Так. Чимало прикладів, коли бізнес доводив свою правоту. Запевняю Вас, що закарпатські підприємці уміють гуртуватися у захисті своїх інтересів.
– На одній із нарад, де йшлося про стосунки правоохоронних структур із бізнесом, Ви доволі критично висловилися з цього приводу. Чи змінилася ситуація? Чи припинили люди в погонах жорстко контролювати підприємців?
– Скажемо так: ситуація змінюється. Принаймні, із Єврокаром, про який тоді ішлося конкретно, це відбулося. Якщо проблему не піднімати, то й вирішити її не вдасться!
– Вас особисто стосунки із правоохоронцями також зачепили. На одній із прес-конференцій, начальник обласного управління УМВС сказав, що підпали, які знищили Ваше майно, це з»ясування особистих стосунків. Ви вже знаєте прізвища своїх ворогів?
– Звичайно знаю! І думаю, що не лише я. Наразі триває слідство і вірю, що міліція робить усе необхідне. Але, на щастя, мова не йде про множину, оскільки ворог у мене – один. Звичайно, такі ситуація неприємні, але майно – застраховане, тому повторювати подібні «експерименти» зі мною не раджу! Користуючись нагодою, наголошую підприємцям: забезпечте безпеку і охорону свого майна, оскільки дбати за нього варто самому!
– Ви – пані, відома своєю категоричністю. А як Ваші рідні сприймають таку категоричність, за яку доводиться розплачуватися, якщо не грошима, то зіпсованим настроєм і нервами?
– З дітьми простіше – вони люблять мене такою, яка я є, а от чоловік сильно засмучується… Проте характер – не зміниш!
– А що потрібно для того, аби бізнес був вдалим?
– Ну, тут, мабуть, багато складових. Готельний та ресторанний бізнес приречений на успіх, особливо, на Закарпатті. Знову ж таки, через кілька причин. Я сюди потрапила років у 14 і була вражена культурою споживання: кав»ярні, кафе, ресторани, про які у столиці на той час просто не чули. Отже, маємо історичну причину. Наступна – географічна, через яку край у виграшному становищі. Підприємництво, яке у закарпатців – просто у крові, думаю, зайвим наголошувати. Відповідно, для успішного бізнесу, слід підтримати ці, уже існуючі засади. І головне, якщо у людей елементарно не буде засобів для того, аби користуватися запропонованими послугами, то не допоможе жодна підприємливість!
– Оскільки Ви згадали про те, що «потрапили» на Закарпаття, то розкажіть, як Вам тут?
– А Ви знаєте, у моєму житті був період, коли я спробували його покинути і… не витримала! Я впала у відверту депресію і змушена була повернутися до рідного вже мені краю і до особливих, як на мене, людей, близьких мені! Навіть моя дочка, яка вже четвертий рік навчається у Львові, постійно приїжджає додому і не уявляє своє життя там, а не тут. Думаю, у цьому – наше ставлення до Закарпаття.
– І оскільки ми говоримо напередодні фахового свята, цілком неоригінально: кілька порад початківцям…
– По-перше, наполегливості! Не кидайтесь зі сторони в сторону, не зраджуйте обраному шляху. Між іншим, саме це – основна порада будь-яких тренінгів, оскільки зміна способу реалізації не дає успіху. Навіть негативний досвід – досвід, попри невдачі продовжуйте іти далі. І дуже важлива якість, що випливає з першої – терпіння! Ви обираєте непростий шлях, на якому буде чимало невдач. Вирішення одних проблем залежатиме від вас, інші потребуватимуть втручання. Набирайтеся терпіння і вперто ідіть уперед. Лише наполегливі і терплячі заслуговують і досягають успіху!
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.