Ужгородський псевдо-цегляний олігарх забирає в інвалідів двір

Історія питання ще з 1959 року

В далекому 1959 році, рішенням виконкому Ужгородської міської ради депутатів трудящих, Закарпатському обласному відділу УТОГ відвели земельну ділянку розміром 0,25 га по вул.Фізкультурній, 4, для будівництва будинку коридорного типу на 44 кімнати. У 1962 році будівлю здали в експлуатацію і до сьогодні використовували в якості гуртожитку для людей з вадами слуху.

За цей довгий період, багато що змінилося навколо гуртожитку. Міська влада ще за часів СРСР змінила нумерацію вулиць Фізкультурної та Загорської. Відтак гуртожиток змінив адресу з Фізкультурної 4 на Загорська, 5.

Також, слід зазначити, що фактично околиця міста за 50 років стала майже центром і це неабияк зацікавило окремих людей.

У жовтні 2011 року жителі гуртожитку на подвір’ї побачили незнайомих людей, які разом з геодезистами мали намір виносити межі земельної ділянки (частини прибудинкової території) в натуру. З’ясувалося, що ця частина прибудинкової території стала власністю 2-х громадян. Почали листування з новим керівництвом міськради і дізналися, що, рішенням V сесії Ужгородської міської ради V скликання від 16.07.2009 року №1179 грамадянам Г. та Д. затверджено проекти відведення та надано у власність земельні ділянки площею по 0,0641 га кожному для будівництва та обслуговування житлового будинку. Звісно, раніше ніхто з жителів гуртожитку та керівництва місцевого УТОГу й не здогадувався про нових сусідів.

Але приголомшлива новина змусила користувача будівлі — Ужгородське виробниче підприємство «Синевір», засноване Українським товариством глухих, звернутись до суду з позовом про скасування державних актів про право власності на землю на вищевказані ділянки та визнати незаконними рішення Ужгородської міської ради про її виділення.

Судові перипетії

Судовий розгляд справи розпочався наприкінці 2011 року. На користь позивача УВП «Синевір» говорить той факт, що УТОГ 50 років користувався даною земельною ділянкою, та належним чином сплачував земельний податок, розмір якого розраховувався тією ж міською радою. Додатковий  аргумент: такі рішення повинні прийматися з урахуванням інтересів землекористувачів, власників сусідніх та суміжних земельних ділянок тощо, а також з залученням місцевої громадськості шляхом проведення громадських слухань. Звісно, жодних громадських слухань у цьому випадку не було, і погоджень з користувачами суміжних ділянок також.

У ході судового засідання вдалось отримати з обласного архіву копію рішення виконкому Ужгородської міської ради депутатів трудящих 1959 року, яким виділялася ця земельна ділянка УТОГу. Разом з тим, представники відповідачів, а саме громадян Г., та Д., а також міської ради одностайно твердили, що оскільки в УТОГу відсутній державний акт, то всі дії попередньої міської  влади щодо вилучення частини земельної ділянки на користь 2-х фізичних осіб є правомірними.

14 травня суд першої інстанції прийняв рішення, в якому відмовив у задоволенні позовних вимог УВП «Синевір» і підтвердив законність надання у власність частини подвір’я гуртожитку по Загорській, 5.

Звідки ростуть «ноги»?

Сьогодні вже нікого не здивуєш дивними діями міської ради попереднього скликання, які на догоду зрозумілій «шкурній» зацікавленості окремих осіб, приймали найабсурдніші рішення. Але чому нинішнє керівництво міської ради не провело ревізію законності таких рішень? Усе, виявляється, знову ж банально просто…

Як вдалось з’ясувати нашому власкору, тут є декілька причин. Перш за все, громадяни, які отримали у власність земельні ділянки мало не під вікнами шуртожитку, — просто підставні особи. Реальні власники земельних ділянок — колишні співробітники міськради: керівник відділу по роботі з депутатами міської ради Руслана Натуркач та секретар міськради Юліана Бедь.

А незрозуміла позиція нинішньої міської ради, яка була відповідачем по справі, пов’язана з тим, що керівник юридичного відділу мерії Куценко І.М., виявився дуже цінним і незамінним кадром. І, не дивлячись на кардинальні чистки, проведені новим мером Віктором Погорєловим, який не шкодував ні самотніх мам, ні старших людей, яким залишилося до пенсії півроку-рік, Куценко благополучно залишився на тій самій посаді керівника юридичного відділу. До слова, він же і обставляв та «благословляв» свого часу попереднім «господарям» земельні проекти рішення Ужгородської міської ради.

І найважливіше. Основний ідеолог таких оборудок — відомий за часів Ратушняка підприємець, який спровокував відому рейдерську атаку щодо готелю «Закарпаття» і який не раз хизувався дружніми стосунками з суддею  Ротмістренко, який і прийняв рішення забрати землю в ужгородських інвалідів.

Вочевидь, репліка на прес- конференції заступника мера Ужгорода, члена Партії регіонів Юрія Белякова про те, що мешканцям міста досить 5 метрів від фундаменту як прибудинкову територію, таки не жарт, а гірка реальність для ужгородцев. До слова, якраз Беляков, свого часу, будучи головою фракції ПР при Ратушняку, активно голосував за рішення про позбавлення виборців, які йому повірили на виборах, дворів, сквериків, дитячих майданчиків. Нині подібних скандалів по всьому місту не злічити…