У Мідянки на один вірш 20 діалектизмів

Поет Василь Герасим’юк знає лауреата Шевченківської премії Петра Мідянку вже 20 років.

"Його верлібри мають багато музики і ритму, – каже Герасим’юк. – У сучасній українській літературі склався загальний верлібр зі стьобом, написаний заради розваги публіки. Український поет, ніби Михайло Задорнов, постійно щось грає. Мідянка не такий. Він пише лемківським, гуцульським, бойківським говорами. У кожного письменника карпатського регіону на цілу книжку знайдеться 3-5 діалектизмів,але вони випиратимуть. У Петра на один вірш таких діалектизмів 20 і вони будуть природними, хоча нікому незрозумілими. Мідянка вміє так поставити слово, що ми самі не захочемо його зрозуміти. Поезія – це таємниця. Це не загадка. Загадку можна розгадати, а таємницю – ні".

Професор Володимир Панченко вказує на паралелі між поезією Богдана-Ігора Антонича та віршами Мідянки.

"У Мідянки, як в Антонича, є багато слів зі сфери ботаніки, – каже Панченко. – Поезія Петра має багато інтонацій. Його треба багато читати і слухати, аби ці інтонації відкрилися. У віршах є іронія, саркастичні інтонації. Петру зовсім не чужа злоба дня і він інколи собі дозволяє публіцистичний тон".

Нагадаємо, що 9 березня Петра Мідянку нагородили Шевченківською премією за поетичну збірку "Луйстра в небо".

Газета. ua