Закарпатці про рік, що минає … (Бліц – інтерв’ю)

Іван Балога, голова закарпатської обласної ради:

— Основний підсумок року – те, що ми усі залишилися дружніми — вся закарпатська громада, представники різних національностей, віросповідань, різних політичних сил. Не було антагонізму, питань, які б нас роз’єднували, лише кілька таких, які змушували владу не розслаблятися, бути в тонусі, думати як правильно діяти для розвитку нашої області, для користі закарпатців. 

Дуже важливо, що у новий, 2012-ий рік ми йдемо з прийнятим бюджетом, відповідними програмами. Як і в 2011-му році постараємося зробити усе, залежне від нас, керівників області, щоб закарпатці почували себе у краї комфортно, безпечно — справді як у себе вдома.

 Вважаю, в цьому році ми зробили чимало доброго для закарпатців. Звичайно, вдалося не все, але для усіх представників влади, депутатського корпусу —  це привід мобілізуватися, стати у стрій, взяти  на себе відповідальність і вирішувати проблеми. Для того нас і обрали краяни. Ніколи не вирішаться усі проблеми одночасно, в один момент чи день, рік. Одні розв’язуються, інші з’являються треба і їх долати, але саме заради цього, я вважаю, і варто жити. 

Федір Шандор, завідувач кафедри туризму УжНУ, організатор багатьох міських і обласних заходів:

 — Цей рік особисто для мене був результативним: активна наукова робота, я видав кілька книжок… Думаю, у наступному році більшість із нас зробить висновки з минулорічних проблем. Хочеться вірити, що далі все рухатиметься вперед, бо під стоячий камінь вода не тече. Українці мають це зрозуміти. І,сподіваюся, наступний рік не буде за календарем Майя — кінець світу не настане!

Маргарита Мощак, член виконкому Ужгородської міськради, голова регіонального відділення Українського союзу промисловців та підприємців у Закарпатській області:

 — Рік, що минає, насамперед, запам’ятався тим, що молодша донька пішла в перший клас. А загалом він був добрим, спокійним, всі здорові, слава Богу. Хороший був рік. Думаю, наступний буде важчим. І через економічні передумови, і через те, що на нас очікують вибори до Верховної Ради. Буде нелегко.

Наталя  Зотова, тележурналіст, власкор каналу «1+1»:

— Що стосується подій в області загалом, то, безперечно, найбільше запам’ятався вибух газу в Ужгороді — трагічна подія, і ватиканська закарпатська ялинка, яка вже засяяла вогнями і звеселяє наші серця та українські душі за кордоном. В особистому житті якесь затишшя, не відбулось якихось подій, які б на щось дуже вплинули. Більш-менш стабільно пройшов цей рік. Що чекаю від майбутнього? Хочеться, щоби було побільше роботи в плані хороших, добрих зйомок, поменше трагедій. Ну і звичайно, щоб стало жити краще, тому що працюєш, працюєш, а воно чомусь все важче і важче. Щоб була адекватна зарплата, щоб люди мали впевненість у завтрашньому дні, що буде все гаразд. Мабуть, це найголовніше.

Володимир Чубірко, депутат Закарпатської обласної ради від Єдиного Центру, член виконавчого комітету Ужгородської міської ради:

 — Цей рік був непростим для мене, адже, йдучи на вибори, я ставив перед собою багато завдань, які намагався виконати. Найбільш помітним у 2011-му вважаю відстоювання перед органами центральної влади принципового для нашого регіону питання — переходу на зимовий час. У цьому плані найбільше впливу та зусиль доклав наш лідер — Віктор Балога, завдяки якому Закарпаття тепер живе у звичному для себе часовому режимі. 

Не менш важливим цьогорічним досягненням стала можливість подарувати Ватикану закарпатську ялинку, яка стала своєрідним містком, що наблизив нас до Європи. Щодо очікувань на наступний рік, то мені хочеться, аби він приніс Україні економічне зростання, а її мешканцям — покращення добробуту. Маю надію, що проекти, за які я переживаю, у 2012-му здійсняться: Чопський дитсадок надалі розвиватиметься, вдасться відремонтувати будівлю лінгвістичної гімназії в Ужгороді, буде збудований обласний перинатальний центр тощо. 

Тетяна Вашаргелі, тележурналіст каналу «Тиса 1»:

— Рік, що минає, запам’ятається, в першу чергу, острахом перед реформами. Поки зрозуміла, що вводяться вони поступово — рік проминув…Ще одне потрясіння – «справа» Тимошенко. Ніколи не була палкою прихильницею Юлії Володимирівни, але шабаш, влаштований на цій справі, виходить за межі здорового глузду, на мою думку. Одні – піаряться, інші заробляють політичні дивіденди. Хто виграє від цього перманентного процесу – зовсім не зрозуміло! Ясно лише – не громадяни України. 

Мушу сказати: ажіотаж навколо «закарпатської» ялинки теж запам’ятається надовго: українська шалена пристрасть до сентиментальної, по суті, акції дещо насторожує, якщо не сказати – дратує! 

Чого сподіваюся? Маю серйозний острах перед результатом  введених 2011-го реформ. Кошти, недібрані  минулоріч, будуть витрясати… Дуже хочу помилитися! 

Хочу, аби гарно  закінчив школу мій син. Хочу, аби  здоровою була моя мама. Хочу, аби  щасливими були мої друзі. Хочу, аби  усі ми разом зберегли здоровий глузд!

Володимир  Микита, Народний художник України, лауреат Національної премії імені Т. Шевченка, академік:

 — Для мене цей рік був дуже насиченим і навіть трохи складним, бо ювілейний. Було багато роботи з організації виставки у Національній Академії. І до того ж ювілеї А. Ерделі і Й. Бокшая — моїх учителів, людей, з якими пощастило працювати. Так що рік, котрий минає, був досить-таки насиченим.

Взагалі-то, головне, щоби творча енергія, творча динаміка не згасали. Чекаємо, що влада буде більш прихильно ставитися до творчості. Тому що поки держава трохи про нас забула. Новий рік чекаємо з надією, хоча й з певним скептицизмом. 

 Галина  Ярцева, тележурналіст:

 — Найбільше запам’яталося те, що я для себе відкрила Європу далі, ніж Ніредьгаза. Цього року  побувала і в Будапешті, і в Братиславі, і у Відні. А у наступному році мені б дуже  хотілось, щоб здійснилася моя мрія і маршрут протягнувся до Венеції!

Лариса Подоляк, журналіст, редактор газети «Старий Замок»:

— Увесь 2011-ий нас тримали у тонусі. Насамперед навала інформації, яка йде вже не тільки з газет, телебачення, радіо, робочого стола, а практично носиться нами ж у сумці чи кишені – на нетбуках, телефонах, читалках, планшетниках.

З початку року всі дрібніші чиновники трусилися – кого ж скоротять. Ми так перманентно жили у цьому, що недавня заява голови ОДА, мовляв, у 2012-му скоротять 30% держслужбовців, уже не отримала особливого резонансу. 

Як і завжди, а може трохи активніше, ми боролися з тим, що до того теж наполегливо вибороли – звикали до життя за новим Податковим кодексом, носилися з податковими накладними і решту нікому не потрібними паперами та звітами, довідками, шукали серед своїх давніх бізнесових партнерів тих, чиї послуги можна вважати витратами.

 Нас знову і знову дурили: казали про підвищення зарплати, а насправді вона знижувалася, тішили перспективами реформ, а вони хіба били  по голові, ми сподівалися на зміни після проведених наприкінці 2010-го виборів, а нова влада, здебільшого, ходить тими ж граблями. З паспортами нас відправили в обмінки й так і не привідкрили, бодай трохи ширше, двері до Європи. 

Цей рік був роком підготовки до Євро, але на Закарпатті насправді без підготовки. І роком передвиборчим – в області «ділили» округи, в державі – боролися за електорат, насамперед, за всяку ціну позбуваючись конкурентів. Зате неабияк втішила природа – такого урожаю овочів та фруктів не було давно, відтак і настільки низьких цін на них. А на Закарпатті давно не було такої довгої, теплої, золотої – неймовірно чудової осені.

Наступний рік пройде, вважаю, «під знаком» виборів, а вибори це у нас завжди «весело»!