Захоплення, що приносить користь і визнання

  Можна вважати цих людей диваками. Адже вони колекціонують речі, які вже давно вийшли з обігу. В основному марки, листівки та монети, а іноді навіть парові праски або ступки. Найчастіше це хобі, яке почалося ще у дитинстві. Та й колекціонери часто нагадують дітей, які можуть безмежно радіти якомусь клаптику паперу. З їхніх колекцій інколи народжуються цікаві історичні книги.Справляють враження і виставки, які, на жаль, зазвичай більше цінуються за кордоном.

Будь-яка колекція не отримає визнання та справжньої оцінки, якщо її не бачать інші люди. Тому закарпатські колекціонери вирішили щомісяця збиратися разом і запрошують долучитися до цього всіх охочих. Особливо радіють молоді. Оскільки з’ясувалося, що діти часто не бажають продовжувати цікаве заняття своїх батьків. Тому якщо запримітили у підлітка справжній інтерес, то можуть навіть подарувати якісь екземпляри із власної колекції. Аби наступного разу прийшов. І продовжив справу…
Професія і хобі – у стилі П’єра де Кубертена 

Різдвяна обласна зустріч колекціонерів відбулася 11 грудня у Берегові, у старовинних підвалах палацу Бетлена. Загалом зібралося близько 50 чоловік – майже з усіх районів Закарпаття, а також зі Львова та Києва.

Про історію колекціонування на Закарпатті розповів Геннадій Будкевич, голова Закарпатського обласного товариства філателістів: «Міські клуби почали з’являтися у нас ще у середині 1960-х років. А вже за незалежної України вирішили, що товариство носитиме ім’я найвідомішого закарпатського поштаря – Федора Фекети. Головне завдання – підтримувати тісні зв’язки між колекціонерами з різних міст нашої області. Адже потрібен рух, а спілкування – це основний стимул для роботи. Нині наше товариство нараховує 104 особи, серед яких не лише збирачі марок, монет, листівок, а й, наприклад, любителі прасок».

Членський внесок становить 25 гривень на рік, ці гроші витрачають на підписку спеціалізованих журналів. «Будь-яка порядна людина може стати членом нашого клубу, – каже Геннадій Будкевич. – Умови прості, але не вітається, якщо чоловік (а серед колекціонерів чомусь практично немає жінок. – Авт.) приходить на зібрання напідпитку. Також у нас заборонені дискусії на політичні теми, а все інше – дозволено».

До речі, для бажаючих отримати українські марки є можливість за 2 гривні оформити абонемент, який надає право замовляти будь-які вітчизняні марки або конверти. У тому числі й рідкісні, що виходять обмеженим накладом. Щороку в Україні з’являється до 50 нових випусків марок на різноманітну тематику. Закарпатські філателісти також подають власні пропозиції щодо їх випуску. Наприклад, нещодавно вийшла марка із серії «Вина України», спецпогашення її відбулося у підвалах Середнього. А в 2013-му заплановано проведення в Ужгороді Національної філателістичної виставки – з нагоди 200-річчя першого поштового штемпеля на Закарпатті.

До речі, Геннадій Будкевич своє хобі успішно поєднує з роботою. Він заслужений тренер України з легкої атлетики, нині викладає на кафедрі фізичного виховання Мукачівського державного університету. «Цікавлюся всім, що пов’язано з історією Олімпійських ігор, – розповідає голова спілки філателістів. – Це професійне. Насамперед збираю марки та конверти з відповідною символікою. А все почалося ще з дитинства, коли дідусь почав їх мені купувати. Потім я наклеював марки в окремий зошит. Згодом почав серйозно займатися спортом і вже поєднував два свої захоплення».

Нині з кожних ігор намагається обов’язково мати хоча б декілька марок із різних країн. Тому просить усіх знайомих спортсменів, аби і про нього не забували – купили конверт і надіслали привіт із Пекіна або Афін. «Коли гортаєш альбом, то ніби занурюєшся в атмосферу стадіонів, відчуваєш дух спортивної боротьби», – розповідає спортсмен-ветеран. До речі, у червні 2012 року в Ужгороді або Мукачеві має відбутися філателістична виставка, присвячена Олімпійським іграм у Лондоні. Сприятиме її проведенню Закарпатське відділення Олімпійського комітету.

 Найбільше цінується серед філателістів не та марка, що коштує дорого, а та, яку довго не можеш знайти. «Майже 15 років я шукав марку із зображенням П’єра де Кубертена (засновника світового Олімпійського руху. – Авт.), що була випущена в Угорщині у 1963 році. Вона не є надто рідкісною, але мені уперто не траплялася. І тому дуже приємно було, коли отримав листа, а звідти випала саме ця марка. На жаль, іноді рідкісні екземпляри не доходять із-за кордону – хтось «заглядає» у конверти».

Аби хобі приносило не лише моральне задоволення, але й щось матеріальне, потрібно цим займатися професійно. Геннадій Будкевич каже, що він любитель. Професійне – це спорт. До 38 років виступав на змаганнях, а нині на носі вже майже 60. Проте досі працює тренером і постійно знаходиться у русі. Його коник – спортивна ходьба. Часом за день проходить до 10 кілометрів, пропливає до 4 кілометрів. Тому завжди тримає себе у формі…  

«Привіт із Праги», або Втрачена перша колекція

Інший цікавий співрозмовник – Олександр Волошин, за фахом фізик (спеціальність – квантова електроніка). Колись працював на заводі «Ужгородприлад», а тепер на пенсії – захоплюється колекціонуванням листівок Закарпаття. Відомий тим, що видав дві чудові книжки про Ужгород та Мукачево у старовинних листівках. Тепер готує до друку третю, знову про обласний центр. 

«Багато матеріалу зібрано, в тому числі нового, ще не відомого дослідникам, – каже Олександр Волошин. – Єдине – прикро, що праця не цікавить спонсорів – ані мерію, ані банки, ані великі підприємства, доводиться все видавати виключно за власний кошт. Також практично готовий матеріал по Берегову. Випускати у світ можна хоч і завтра, якби була підтримка…»

Ідея видавати книжки, як розповідає автор, зародилася з публікацій у газеті «Ужгород», де розмістив серію статей про знищені на сьогодні будівлі, невідомі куточки обласного центру. Наразі Олександр Волошин розпродує останні книжки «Мукачево у старовинній листівці» за собівартістю – по 125 гривень, причому з особистим підписом. 

«У 20-30 роки на Закарпатті існував справжній культ поштової листівки, – продовжує колекціонер. – Людина, якщо їхала до Будапешта або Праги навіть на день, обов’язково мусила надіслати листівку своїм друзям або родичам, інакше ті б страшенно образилися. Достатньо було написати: «Привіт із Праги!» – і все. У дитинстві я знайшов вдома цілу валізу з такими листівками і вирізав із них марки. І лише згодом зрозумів, що накоїв. Тому в дорослому віці почав їздити по Європі, знайомився з колекціонерами, відвідував аукціони, аби відновити колекцію. Першу збірку ще у 80-их дав подивитися товаришеві. А назад мені повернули лише 4 екземпляри. З тих пір нікому своїх листівок не даю. Загалом, вдалося зібрати зо 15000 листівок, які мають стосунок до Закарпаття різних періодів. Раніше думав, що таких не більше тисячі. Але тепер знаю, що в мене ще далеко не всі…»

Олександр Волошин шкодує, що нині інтерес до листівок практично зникає. Тим паче у молоді, яка не бачить у колекціонуванні нічого цікавого. Дивно, але навіть діти відомих колекціонерів не бажають продовжувати справу батьків. Таких практично лише одиниці…

Як у Японії зацікавились книгою про Хуст

За допомогою хобі можна не лише здобути визнання у світі, а ще й свій рідний край прославити. Як це вдалося зробити Олександру Поповичу, вчителеві німецької мови з воловецького села Гукливого. Філателією він займається вже практично 50 років.

«А ще мене дуже цікавить історія Закарпаття, – розповідає. – Це затягує. Наприклад, у книзі про Хуст я зібрав поштові штемпелі, якими користувалися у нас протягом 170 років. Загалом, у нашій області у «домарочний період» існувало 10 поштових відділень, де ставили штемпелі. Так само відслідкував за ними історію Ужгорода, тобто як змінювалося місто за понад 200 років».

У вільний час Олександр Попович захоплюється малюванням. Переважно це гірські краєвиди, старовинні дерев’яні церкви. Останнім часом захопився ще й фотографією. Його світлини вже можна побачити у часописах Голландії та Австрії. До речі, у Відні вже кілька років виходить журнал «Кур’єр Закарпаття», де друкують історичні розвідки з історії нашого краю, зокрема про пошту. Українських дослідників представляє саме закарпатець Олександр Попович, усі інші – зі США, Канади, країн Європи. «Історія Закарпаття досконало не вивчена, – наголошує дослідник. – Адже тут багато різних країн залишили свій відбиток. Ці метаморфози дуже цікавлять філателістів, оскільки можна натрапити на унікальні марки, листівки, штемпелі».

А ще він має 15 медалей та відзнак за міжнародні виставки. У 1998-му в Празі отримав золоту медаль за колекцію марок Закарпаття різних періодів. А у серпні цього року став лауреатом на всесвітній філателістичній виставці Philanippon’2011, що відбулася в місті Йокогама (Японія).  Книжка О. Поповича «Хуст на поштових марках 1839-2010 рр.» завоювала бронзу у вигляді віяла із зображенням Фудзіями. Це надзвичайно почесно, адже така виставка відбувається лише раз у десять років! У 2012-му колекціонер готується взяти участь у виставці у місті Майнц (Німеччина), де також представить на суд поважного журі свої видання.

 Директор музею Берегівщини Іван Шепа задоволений, що обласні зустрічі проходитимуть відтепер регулярно. «Відрадно, що активно долучилися і берегівські любителі, серед яких чимало молоді. Мені це теж дуже цікаво, адже шукаю все, що пов’язано з історією Берегова для поповнення експозиції музею. Колекціонування – це завжди діалог».

Очолив новостворений клуб колекціонерів у Берегові Роберт Медвецький. Сьогодні він об’єднав уже 12 чоловік і сподівається, що наступного разу на зустріч приїдуть філателісти з Угорщини і Словаччини. Відбудеться вона у Мукачеві під час фестивалю «Червене вино» 15 січня у приміщенні військового ліцею.Олександр Ворошилов, фото автора