Минулого тижня навпроти закарпатської обласної прокуратури з’явився монумент нашим доблесним правоохоронним органам. Хоча прокуратура, котра є апендиксом, в кращому разі шлунком, бо там найбільш кислотне середовище, в Україні вважається якщо не головним мозком, то спинним, як мінімум.
За словами Тамаса Гаммарберґа, комісара Ради Європи з прав людини, в нашій державі із судових вироків на виправдальні припадає менш ніж 1%. У більшості інших випадків вирок збігається з тим, що просить прокуратура. Питання ось в чому – чи має так бути?
Відповідаю. Пане Томасе, Ви ще не зрозуміли, що в Україні прокурори – це не люди, котрим властиво помилятися, а машина, котра ніколи не дає збій? До того ж, вона з точністю 99,9% знає наперед вирок судді. Складається враження, що вони, себто прокурор і суддя, попередньо узгоджують й разом виносять цей вирок.
Зрозуміло, що про презумпцію невинуватості доблесна прокуратура і не чула. Тому в нас ще не засуджені, а вже сидять відомі політики, під вартою утримується купа людей, вина котрих ще не доведена. А їх захисники навіть докази збирати не можуть, бо це втручання в слідство.
І ось на фоні безправ’я, гучних політичних справ, дурних законопроектів (про відміну пільг, виплат матерям), демонстрацій і мітингів населення – гроші йдуть на пам’ятник «кровосісям».
Як сказала моя подруга: «Брат-прокурор шикує. Відчули, що посадили Юлю, то вже й пам’ятник звести можна». Зрозуміло, що Юлю посадила не закарпатська прокуратура, але за брата чи братка-прокурора з Києва треба порадіти.
Руйнування пам’яток архітектури, пам’ятників і т. д. карається законом. Це може трактуватися як хуліганство. А що буде з людиною, котра зачепить прокурорський постамент? Напевно, смертна кара, бо це не просто витвір мистецтва, а символ «честі прокурорського мундира».
Роман Сов’як
Коментарі Томаса Гамарберґа взяті з журналу «Український тиждень»
Фото з сайту Закарпаття онлайн!




Залишити відгук
Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.