Хвала нашій «найкращій» медицині

У мене в друзях багато лікарів, які справжні професіонали своєї справи. АЛЕ! На жаль, є і такі медики, які не надто багато уваги приділяють пацієнтам і взагалі не турбуються про санітарні норми. 

Загалом, почалося все з того, що дитині зробили планове щеплення. І перше, що я хочу запитати: хто вигадав давати кілька щеплень одночасно? Це ж різні збудники на один зовсім крихітний організм. Досі на всі щеплення жодної реакції за пів року не було. Учора щось пішло не так. Ввечері піднялася температура до 37.4, але про це плпереджали лікарі. Жарознижувальні, і далі граємося. Через 4 години градусник підняв паніку через позначку 38.2. Дитина розплакалася і дуже важко та довго заспокоювалася. Знову жарознижувальні і 35-хвилинне очікування. Після того, як 2 градусники показали 39.3 ми негайно викликали швидку. І ось тут почалися всі здивування, шок та невимовне обурення на кожному кроці!

По-перше, у світі пандемія, щодня близько 2000 хворих в Україні. І що роблять лікарі швидкої? Правильно! Заходять не те, що не в костюмах, хоча скарги були на раптове підвищення температури і певними тут бути не можна, а і у взутті та без бахіл!!! Ходили бозна-де і по килимах, які регулярно, поки дорослі не бачать, облизує маля. Не дістали антисептик і навіть наш не попросили, хоча він був на найвиднішому місці. Дитині не ризикнули збивати гарячку і запропонували поїхати в приймальне відділення до чергового педіатра. Ну, і на тому вдячні.

По-друге, за вікном було вже 00:20. Ми розбудили медсестер, одна з яких із обуреним обличчям і максимальним невдоволенням у очах здивувалася, чому ж ми зі звичайною температурою приїхали. Градусник через годину від жарознижувального показав 39.1. Довелося будити педіатра, а нам, як виявилося, тримати всю злість у кулаках!

По-третє, педіатра цього знаю з власного досвіду ще я, коли мені видаляли запалений апендикс. Більш непривітного лікаря я ще ніколи не бачила! Він усім своїм виглядом показував неприязнь до нас і злість за те, що потурбували його солодкий сон. Треба було чути його: "Ну то і що, що висока температура. Дали ліки? Ну і що ви хочете?" ЩООООО? Агов, шановний, ви ж ЛІКАР! Друзі-лікарі, невже можлива така реакція? Ми думали, що він роздере нашому маляті рот, поки подивився горло. Принцеса тепер із переляком дивиться на ложку… Після кількох повторів від мене і чоловіка" То що ж нам робити?" — він пробубнів нам алгоритм дій, а ця "надута" медсестра дала НАРЕШТІ укол.

До речі, у приймальному відділенні нам не запропонували обробити руки антисептиком, не видали бахіли, а медики не одягли маски…

Що ж, у медицині я розчаровуюся все більше і більше. І проблема не в обладнанні чи його відсутності, а в самих медиках. Хочу попросити усіх лікарів, медсестер та санітарок: перш ніж якось презирливо, непривітно і необережно ставитися до пацієнтів будь-якої вікової категорії в жодному разі не забувайте — ви не знаєте, коли по наш бік опинитеся ви чи ваші близькі. Невже хочете такого ж ставлення? А бумеранг завжди працює…