Ріпляний токан – від краєзнавця Владислава Товтина

Вандрунок до села Річка, що знаходиться під Боржавськими полонинами, дав мені ще одини рецепт страви правдивої закарпатської кухні.

Про цю страву я багато чув у різних селах гірських долини нашого Марамороша: і в Колочаві, і в Широкому Лузі, і крайньому, на галицькому готарі, селі Свобода.
Має ця страва всього дві складові: ріпу, а саме так по Мараморошу кличуть наші крумплі, і мелений мелай, знаний у нас, долішняків, як киндиричана мука. Бесіда йде про ріпляний токан, ще десь його називають ріпляна кулеша, буляний токан чи просто ріплянка.

До ріпляного токана добре пасує і бриндза, перетерта з овечого сиру, і грибна мачанка на домашній сметані, і шкварки з буженої солонини. А колись давно, токан просто вивалювали на деревляну дошку, різали ниткою на скибки та їли, запиваючи молоком.

Зараз цю страву важають архаїчною, а по всім карпатським ресторанам та колибам міцно вкоренився гуцульськтй бануш. Але то вже зовсім інша історія…

Ріпляний токан з бриндзою та й шкварками:

Ріпу, порізану на шматки, вариме у підсоленій воді. Коли ріпа увариться, додаєме мелай, чекаємо 2-3 хвилини би запарився, а пак добре мняцкаємо деревляним товкачом.

Зварений токан має відставати від стінок горнця. Токан вивалюєме з горнця на дошку.

Звеху додаме на ріпляний токан жменю бриндзи і посмажені у фандлику з цибульов шкварки з буженої солонини.
Смачного!