Таїсія Грись: Бережіть себе, свою власність, вірте у добро і добрих людей. Їх однозначно більше!)))

За три останні дні наша сім’я отримала цінний життєвий досвід. Почалося з того, що дочка після прогулянки з подружкою і її новою приятелькою повернулася додому без телефона: дівчата жартома відібрали його у доньки, передали одна одній, а коли дійшло розходитися — телефона вже не було. Нібито одна з них залишила його на лавиці. Подальші пошуки виявилися марними (було це близько 20.00), а телефон недоступним — крадій вимкнув.

Спочатку ми сподівалися, що це невдалий жарт однієї із дівчат. Але вона стояла на своєму. Все ускладнилося тим, що донька напередодні сховала за чохлом ще й свою ID-карту. У суботу я написала повідомлення у кілька ФБ-груп. Щиро дякую всім за поширення — у нас, на щастя, багато чуйних людей. Та першими на нас вийшли шахраї. І запропонували віддати нібито знайдені ними телефон і паспорт за винагороду. Ми стали легкою здобиччю — у стресовій ситуації увага і здоровий глузд притуплюються. Навіть не припускали, що хтось саме за допомогою таких дописів вишукує собі жертви. Поцікавитися якимись доказами того, що наші речі в них, нам навіть на гадку не спало. В результаті нас "кинули" на 700 гр (вони просили 1000, але чоловік ще "поторгувався"). Елементарна схема: підійдіть до I-боксу і внесіть певну суму на номер названого телефону, не натискаючи функцію "сплатити", поки до вас не підійде жінка із вашими речами. Але I-бокс автоматично спрацьовує через невеличкий інтервал часу. І навіть не видає чек. Ніяких доказів, ніякої можливості повернути кошти. Не хочу описувати, ким ми себе почували після такого банального "розводу". Тож вирішили звернулися до поліції.

 Зреагували. Розпитали, приїхали, повезли у відділок. А далі дівчина у формі ще раз розпитала і дала зрозуміти, що заяву варто писати хіба що про втрату паспорта. Шахрайство одразу назвала безнадійною справою. Хочете — пишіть заяву щодо крадіжки телефону. Але ж ви не бачили, як все було, нема підстав підозрювати когось? Слідчий може сходити в школу до тієї дівчинки, але хіба через тиждень, після закінчення карантину… (а якщо карантин продовжать ще на тиждень?)) Та й яка вартість того телефону? Так, не айфон. Але тепер доведеться і той чимось замінити… Ще кумедніше із власне ID- картою. Якщо вам треба терміново відновити (а нам саме треба зробити ксерокопії для диплому у коледжі), то краще йти у паспортний стіл і заявити, що ваш документ, скажімо, зжерла собака. Заплатите якийсь штраф, але процес піде. Якщо ж не поспішаєте і не бажаєте сплачувати штраф — у поліції треба взяти довідку про втрату паспорта. Але це буде лише через місяць після подачі заяви. Я одне лише спитала тієї симпатичної дівчини — а в чому тоді функція поліції?! Нічого не зробили, ні в чому не допомогли. Кажу, ми думали, що ви можете якось відстежити телефон. -Ні, у нас такої можливості нема, якщо телефон вимкнено. Спробуйте самі перевіряти час від часу через прив’язку телефону із аккаунтами у соцмережах. Колись же його ввімкнуть.
От і вся наша бесіда.

Похід у поліцію став для нас просто контрольним вистрілом у той злощасний день. І все ж, історія дуже повчальна. Для нашої донечки — з ким спілкуватися, як ставитися до особистих речей і чи тягати з собою документи без неохідності (бо в нас так всі носять з телефоном))). Для нас, її батьків, яких виявилося так легко ошукати. А написала я це для вас -може комусь допоможе уникнути такої халепи). І все ж, не перестаю бути вдячна великій силі ФБ. Колись вона допомогла нам за лічені години знайти нашу Шакіру, а цього разу повернути бодай ID-карту — її знайшов на Проспекті…. чоловік моєї ФБ-подруги Mila Kurta. Тож мала нагоду зустрітися з нею та її мамою, колишньою викладачкою музучилища, мого рідного вокального відділу Наталією Куклишиною) Світ тісний. І не дивлячись на все вищезгадане прекрасний! Бережіть себе, свою власність, вірте у добро і добрих людей. Їх однозначно більше!)))