Анастасія Бучук: Святий Миколай чи Дід Мороз – битва за існування

Зимові святки вже вступили в свою активну фазу і тим гарячіше розгортаються дебати про те, хто ж даруватиме подарунки малечі, реальна постать чи видуманий персонаж. За ким перемога?

Чомусь склалась така думка, що Дід Мороз, як «совкова фантазія» – це погано, бо його образ зіпсутий і взагалі його штучно нам нав’язали. Але мільйони тих дітлахів, які зараз вже дорослі, але певно таки мають позитивні та світлі спогади, про старенького дідуся в червоному кожушку та повним мішком подарунків мають іншу думку. На цього дідуся радо чекали, зустрічали з посмішками та з очима повними щастя. Зараз же він чомусь став злим дідуганом, пережитком минулого і кажуть був придуманий лиш для того щоб лякати дітей. Натомість є наш Святий Миколай, який виконує ті самі функції, проте наш, український. Але нажаль і це притягнуто за вуха, бо Миколай не може бути українським – це римський християнський священик грецького походження, і культ його так само був привнесений в нашу культуру ззовні. Єдина відмінність з попереднім персонажем, це те, що це вже не казковий, а релігійний персонаж, та ще й святий, який своєю увагою та теплом також зігріває дитячі серця. Але чомусь йому зробили українську прописку та тулять до всіх зимових свят, включаючи новий рік та Різдво.

Чому ж ми забуваємо, що в слов’янській міфології були кілька божеств, які мали прямий зв’язок  із зимою та святкуваннями. Не дуже позитивний, але той який приносив холод та зиму – Чорнобог, який постійно вів боротьбу з Білобогом, тому власне і змінювались пори року. Але ж це нормально, коли є хороше і погане, світле і темне, добро і зло.

Були в наших предків і божества, які відповідали за веселощі, свято та застілля і навіть кілька їх. Це і Білбог, якому приносяться жертви у вигляді веселощів, ігор і радісного бенкетування і Насолод – бог веселощів, бенкетів, гулянь.

І нарешті Зюзя – бог зими у давніх українців, певно тому що дуже «зюзю» взиму, тобто холодно. Зюзю ще називали Мороз або Морозко і вважали божеством віхоли, криги. Зображення теж підходяще –  біловолосий бородатий дід, невеликого зросту і в білому кожусі. В білорусів навіть було повір’я, що Зюзі треба зварити кутю аби задобрити: «Зюзя на дворі – кутя на столі». Тож чому б замість чужих нашій культурі Діда Мороза та Святого Миколая нам не чекати на зимові святки милого Зюзю? Чи може як скандинави називатимемо його Йоулупуккі, як французи – Пер Ноель, як італійці – Баббо Натале чи монголи – Увлін Увгуна. Не має врешті решт різниці, як його називати, по радянськи чи якось інакше. Головне що цей святковий Дух, приносить радість, сміх та сімейний затишок. З зимовими вас святами!