Я не «люблю» ромів, а також сомалійців, зімбабвійців і, про всяк випадок — американців….

Ця ксенофобська куля під назвою "антиром" закручувалася в Україні вже давно… Тут і там виникали пости про те, що роми: "напали, плювали, відібрали"! Зі  швидкістю, майже блискавичною, банальні (не завжди перевірені) експресивні витоки свідомості та емоцій перетворювалися, завдяки реакції адміністраторів та випускових редакторів, на телевізійні сюжети, інформації у новинних стрічках тощо. За цим, зауважу, аналітики з приводу національної ідентифікації усього спектру різнобарвного і насиченого кримінального життя країни ніхто, насправді, не провадив. А й справді — на фіга? Ми ж знайшли винного, на фоні якого виглядаємо, так собі — майже пристойно!

Мені, приміром, байдуже, якого кольору шкіра у злодія, що пхає руку мені в сумку! До слова, національність дорожнього хама, який підрізає машину, плюючи на усі правила руху, також не надто бентежить… Люди, що безсоромно справляють нужду під моїми вікнами чи вмикають довбаний "бокс" о 3-й ночі, а потім вибачаються (чи посилають на…), що розбудили? Часто спілкуються українською…

У мене питання до тих, хто має відповідати за те, аби порядок у країні був! Так, я — ідеалістка (за такими собі — агресивними вкрапленнями цинізму!): скільки людей відповіло за кричуще порушення Конституції у частині розпалювання міжетнічної ворожнечі? Чому пости під відвертими заголовками "Цигани Закарпаття: суть проблеми і шлях вирішення" — залишаються без реакції? Чи це така, секретна операція з вашого боку? І чи не вважаєте ви, що вона надто затягнулася, зважаючи на "львівський шабаш"?

Насправді толерантність Закарпаття, як і усієї України, нині проходить справжнє випробування. Хто ми є? Чого хочемо і на що готові? І шлях попереду тривалий, а відповіді — неоднозначні! Моя подруга — розумниця, освічена, грамотна і дипломатична — якось спитала: чому ти так любиш циган? Офіційна заява: я люблю маму, чоловіка, синів і онуків! До всіх інших ставлюся індиферентно. Вважаю, що головним у країні, яка надто запально волає про прагнення бути цивілізованою, має бути один бог — ЗАКОН. І перед ним індульгенції ні за національністю, ні за статусом бути не може!

Тому питань у цій, дикій ситуацій найбільше виникає до тих, хто повинен відповідати за те, щоб закон панував!

Фото — Олег Григор’єв