Повернення додому

Два роки моєму ужгородському вояжу…

Рівно 2 роки, як я змогла сумістити локацію на карті і фактичне розташування закарпатської Нарнії) Якщо лаконічно, то дякую, Елена Кудрявцева, за запрошення і, Евгений Кудрявцев, – за те, що зустрів на залізничному вокзалі. Ви стали для мене першими привітними ужгородцями)

Дякую власне, Ужгороде, за те, що не лишив мені шансів стати «пєрєсєлєнкой», «внутрішньо переміщеною особою», «вимушеною…» і оцей увесь тупий бюрократичний треш. Фу, як я все це не люблю) 

Дороге місто, ти, звичайно, не стало рідним, але стало близьким. Я рада, що даєш можливість щоразу повертатися ДОДОМУ! 

Я дякую ужгородській «ваті» за те, що розбили мої рожеві окуляри, адже, за свідченням лікарів, рожевий колір псує зір))
Респект всім і кожному, хто зі мною, хто за мене і хто любить Ужгород і Закарпаття так, як я!)

Всім миру!