Мрії повинні здійснюватись!

                   Сьогодні влаштувала собі двадцятихвилинну перерву між виконанням домашнього завдання з англійської мови і правознавства. Вирішила дати мозку відпочити, а в цей час розібратись зі своїми думками. Чомусь одразу згадала про дитячу мрію, яка разом зі мною дорослішає і набуває більших масштабів – власний будинок зі скляною стелею на другому поверсі, щоб вночі спостерігати за чарівним світом зірок. Потім я замислилась, а чи справді це мрія? Чому саме скляна стеля? Невже моя фантазія не спроможна вигадати щось серйозніше і справді гідне називатись мрією?

Діти теж мріють

Влітку часто була нянькою в свого п’ятирічного брата і мала можливість поспілкуватись з багатьма дітками його віку. Серед купи запитань, які я ставила дітям було одне, на яке відповідали всі без винятку: «Яка в тебе мрія?». Першим відповів Богданчик, мій братик:

−       Я хочу вирости, заробити багато грошей і купити татові другий трактор, кращий і новіший, ніж є у нас. У нього будуть великі колеса і потужний двигун.

На перший погляд, банальна мрія сільського дошкільняти. Проте вже зараз варто замислитись, а чому він мріє саме про кращий трактор для тата? Міг би побажати новий іграшковий автомобіль чи великого шоколадного зайця. Але ж ні, Богдан хоче купити таткові потужний трактор. Спілкуюсь далі. Найменша блондинка-дюймовочка Ліза також має далеко не дитячу мрію.

−       Я хочу, щоб в моєї мами була сукня, сумка і чобітки червоного кольору. Він їй дуже подобається і вона буде в ньому найгарнішою і найщасливішою мамою на Землі. Матуся завжди хотіла гарно одягатись, але в нас не вистачало на це коштів і вона трішки засмучувалась. А я дуже люблю, коли вона посміхається.

І знову ж таки, чому не лялька Барбі чи набір «Маленька принцеса»?  Нехай там що, але мамина посмішка не повинна сходити з її обличчя, навіть якщо взамін на «червоний комплект» в іграшковому будиночку не з’явиться нова співмешканка інших ляльок – красуня Стелла. А дітлахи продовжують мене дивувати. Хлопці навперебій розповідають, яке найновіше авто придбають для батьків, а дівчатка все більше і більше оновлюють гардероби своїх матусь. Проте найцікавіше тут те, що я не ставила запитання про покращення життя батьків і сім’ї в цілому, а лише хотіла дізнатись про їхню мрію. Тепер я розумію, що майбутнє цього світу в руках підростаючого покоління.

Підлітки допомагають людству

Через тиждень я повернулась додому — у це, переповнене різними звуками місто, де, здається, занадто багато людей. Відпочиваючи за тисяча п’ятдесят кілометрів від дому, дуже сумувала за друзями, тому негайно всіх обдзвонила і домовилась про зустріч. Ми сиділи в парку і ділились враженнями від проведених двох літніх місяців без навчання і всієї шкільної метушні. І тут я знову повернулась до свого опитування про мрії. Виявляється, у п’ятнадцятирічних підлітків батьки вже посідають другу позицію в списку мрій. Згодом я зрозуміла, що це навіть краще, ніж я чула від дітлахів, адже мої друзі думають ширше і серйозніше. Подруга Оля найпершою сміливо озвучила свою мрію:

−       Я мрію допомагати людям, яким важко самим впоратись зі своїми проблемами і вижити в умовах економічної кризи. Хочу стати волонтером і створювати різні цікаві проекти, завдяки яким я зможу зібрати потрібну суму грошей, щоб допомогти хоча б кільком десяткам людей.

Серйозна і благородна мрія, гідна уваги і похвали. Стає цікаво, якої ж думки інша частина нашої веселої компанії. Андрій, не чекаючи повторення запитання, почав пояснювати свої плани:

−       Мені здається, що тварини в сучасному світі отримують набагато менше уваги, ніж вони заслуговують. Ви тільки погляньте, скільки безхатніх собак бродить вулицями міста! А вони могли б віднайти свій дім або жити і харчуватись в хорошому притулку. От нехай тільки зароблю свій стартовий капітал, то одразу побудую величезний притулок, де тварини будуть проживати у комфортних для них умовах. Бачити їх вдячні очі для мене буде найбільшою нагородою.

Що ж, відчуваю, глобальна проблема бідолашних безхатніх тварин може вирішитись у найближчі десять років. І це справді радісна новина, адже сьогодні ми почнемо наводити лад у своєму місті, вже завтра підключиться вся країна, а згодом і ціла планета. Починати зміни потрібно тут і зараз і невдовзі тобі вдасться змінити світ навколо себе.

Дорослі забувають, що це таке, коли ти маєш мрію

Переповнена емоціями і новими ідеями, я повернулась додому. Мене вже чекав накритий стіл і гаряча вечеря. Зачекавши декілька хвилин, я все ж наважила запитати у батьків, про що вони мріють. Мама довго щось обмірковувала і було помітно, що намагається підібрати потрібні слова, щоб правильно виразити свою думку. Проте згодом вона все ж відповіла:

−       Багато дорослих людей вже і забули, що таке «мріяти». Ритм життя, постійна біганина і швидкі розмови не залишають сил на створення свого ідеального світу в голові, а тим паче на пошук шляхів його реалізації. Тобі цього не зрозуміти, адже ти ще дитина і маєш достатньо можливостей, щоб мріяти і йти до наміченої мети семимильними кроками. Проте в нашому віці тобі точно не буде вистачати часу на такі дрібниці, хоча вони надзвичайно важливі для людини.

Я незчулась, як за такими роздумами і спогадами промайнула ціла година. Мамині слова досі відлунням звучали десь всередині мене. Мені стало сумно і я відчула осад розчарування в душі. Не можу повірити, що сяйво зоряного неба крізь прозорий дах ніколи не торкнеться мого обличчя і так і залишиться лише безглуздою мрією дитинства. Проте потім мені все ж вдалось зібратись з думками і я зрозуміла одне головне правило: здійснюючи свої маленькі мрії ми рухаємось вперед до найбільшої мрії всього життя, яка рано чи пізно обов’язково збудеться і для цього потрібна лише віра і впевненість у власних силах.

P.S. Станіслав Шух, дякую за неймовірно гарне фото