Оксана Станкевич-Волосянчук: Невже реконструкція з реставрацією і реновацією передбачає повну руйнацію?

Готель «Корона», Ужгород. площа Театральна (1908-1910р. Пам’ятка архітектури і містобудування ох. № 090013 (56-М) ОВК № 156 від 18.06.1985 ) 
Готель «Корона» в Ужгороді розташований на правому березі ріки Уж, де розкинулося старе місто з замком, яке отримало міський привілей 1430 року. Характерний економічний розмах на початку ХІХ ст.спричинився до розбудови міста. В Ужгороді з’явилися перші фабрики та інші громадські будівлі. Місто притягувало купців та різних підприємливих людей. Тоді й був збудований великий заїзд (заїжджий двір) під назвою «Корона». Найдавніші відомості про нього походять з першої пол. XIX ст. Український історик, палеограф та етнограф Ізмаїл Срезневський (1812-1880) з Харкова, який перебував в Ужгороді у 1840-х роках, залишив, зокрема, таку згадку: «Заїжджий двір у «Короні» дуже порядний. Кімнати в чистоті і все дуже добре». У тодішній термінології заїжджий двір або австерія – це приміщення для зупинки, ночівлі проїжджих (готель), із двором для підвід, коней і т. ін.

Будівля готелю «Корона» постала навпроти Великого, тоді ще дерев’яного мосту через ріку Уж, на так званому корзо Nagyhid-utcza – центральній пішохідній вулиці, у її рядовій забудові. У своєму планувально-просторовому вирішенні тодішній готель «Корона» мав характерну для заїжджих дворів структуру, тобто забудова парцелі творила внутрішній двір; чільна кам’яниця була включена у рядову забудову вулиці, в’їзд у двір вів через широку браму у чільній кам’яниці, офіцини, стайні і возівні розташовувалися по обидва боки двору. У внутрішнє подвір’я виходила відкрита тераса з акацієвим садом. Вигляд старої будівлі готелю зафіксований на світлині кінця XIX ст. Чільна будівля, як і сучасна, складалася з чотирьох основних об’ємів: трьох п’ятиосьових – великого центрального та нижчих, симетрично розташованих бічних; та вузького двоосьового, що прилягав зліва.

На початку XX ст. Ужгород почали забудовувати новою модерною архітектурою. Центральна частина на набережній Ужу перетворилася на репрезентаційну зону. Тут постали міський театр (1907, пл. Фенцика), ресторани і кафе, виразного вигляду набула юдейська дільниця. Ужгород, який був центром Ужанської жупи Угорського королівства дуалістичної монархії Австро-Угорщини, розбудовували переважно архітектори і будівничі з Угорського королівства, привносячи в місто елементи європейської архітектури, взорованої передовсім, на Будапешт. Зокрема, у 1904-1908 роках архітектори з угорського міста Ніредьгази (Ніредьгази) Nyiregyháza Дюла Пап Papp Gyula і Ференц Саболч Szabolcs Ferenc в Ужгороді звели велику синагогу в мавританському стилі (пл. Фенцика, 10) та будинок рабинату. 1908 року після великої пожежі Ужгорода (1907) ґрунтовно була перебудована будівля готелю «Корона» в стилі ранньої сецесії. Не виключено, що до цієї перебудови причетні архітектори Д. Папп і Ф. Саболч, хоча є інформація, що це був відомий архітектор, майстер угорського історизму – Іґнац Альпар Alpár Ignác, який 1895 року збудував готель «Корона» і «Казино» в Ніредьгазі. Зберігши первісну об’ємно-композиційну структуру, новий готель отримав виразні модерні риси та став об’єктом формування площі Театральної (колишньої Фенцика) в частині вулиці Великого мосту (Nagyhid-utcza) – навпроти мосту. Зміни були внесені у розпланування будівлі, зокрема бенкетний зал, що розташовувався на другому поверсі центрального об’єму, у реконструйованій будівлі перенесли на перший. Щоби підкреслити приналежність Ужгорода до земель Корони Святого Стефана, тобто до Угорського королівства, тодішній власник готелю Мано Фюреді разом з архітекторами на осі центрального об’єму помістив скульптурне зображення корони з похиленим хрестом – гербу Угорського королівства.

Готель з рестораном «Корона» в Ужгороді вважався одним з тих місць, куди хотіли потрапити не лише місцеві мешканці, а й відвідувачі з європейських країн. Цей заклад був найелітнішим у тогочасному місті і вирізнявся охайністю, дивовижним інтер’єром і смачною кухнею, рекламу якої знаходимо у тогочасній пресі: зокрема в угромовному ужгородському греко-католицькому тижневику «Kelеt». Відвідувачами «Корони» була тогочасна інтелігенція, яка обирала цей заклад за прекрасне обслуговування та доброзичливу атмосферу. При вході відвідувачів зустрічала обслуга, що відповідала за гардероб та чистоту взуття, після чого провадила їх до банкетного залу, де завжди звучала оркестрова музика. Очікуючи на замовлення, гості насолоджувались чаєм та свіжою газетою. Щороку на день св. Павла в «Короні» влаштовувалися світські бали для перших осіб міста і краю, під час яких відбувались знайомства та укладалися вигідні контракти, проводилися політичні зібрання та мітинги. 1911 року в дзеркальному залі «Корони» фірма «Брати Лендвай і Арпад Ревес» відкрили перший в місті кінотеатр. Влітку на літньому майданчику часто виступали мандрівні театральні трупи. 1919 року Закарпаття увійшло у створену незалежну Чехо-Словацьку державу, як її третя складова частина Підкарпатська Русь. Чехи проводили політику «відмадяризації», що прямо позначилося і на вигляді готелю: влаштована на чільному фасаді корона, як символ Угорської держави, була знята. У 1920-х рр. будівлю готелю розбудували – до центральної частини, де містився дзеркальний бенкетний зал, з тилу добудували витягнутий прямокутний флігель у стилі функціоналізму з елементами модного тоді стилю ар деко. Головна будівля набула Т-подібного плану, що показано на карті Ужгорода 1930 року, а подвір’я розділилося на дві частини. В його лівій частині був влаштований літній сад. «Корона» продовжувала залишатися культурним осередком. 1926 року тут гастролював всесвітньо відомий угорський композитор Бела (Бейла) Барток Bartók Béla, а також угорський скрипаль граф Нандор Плотені Plotényi Nándor. Полюбляли готель і політики, які влаштовували мітинги і зустрічі з виборцями. На початку 1930-х років праворуч від «Корони» збудували виразний будинок у стилі функціоналізму – пасаж одного з найбільших чеських взуттєвих підприємців Томаша Баті Baťa Tomaš. 

Під час захоплення на Закарпаття угорськими військами Міклоша Горті Horthy Miklós (1938-1944) готель «Корона» продовжував функціонувати. 1943 року у великому залі була влаштована персональна виставка угорського художника Іштвана Югароша Juharos István. В радянський період традиція культурного і мистецького осередку «Корони» була збережена, але готель назвали «Верховина». Тут відбувалися концерти, зокрема ромського ансамблю. У час Незалежності будівля втратила первісну готельну функцію та статус культурного осередку Часта зміна користувачів певною мірою відобразилася на стані збереження пам’ятки. Архітектура . Готель «Корона» розташований в північному кварталі площі Театральної і є її формуючим елементом. В архітектурному вирішенні зберігає риси історизму з початку постання будівлі у першій половині XIX ст., та стилю сецесії з часу ґрунтовної її перебудови у 1908 році.

Готельний комплекс базований на майже прямокутній ділянці в квартальній забудові. У його розпланувальній структурі простежується периметральна забудова ділянки, що зберігає первісний характер заїзду – з замкненим простором двору, який розділений на дві частини пізніше прибудованим флігелем. Готельний комплекс складається з головного, витягнутого вздовж вулиці, п’ятиосьового двоярусного об’єму, до якого симетрично по обидва боки прилягають також п’ятиосьові двоярусні, але нижчі об’єми, вкриті двосхилими дахами, зліва прилягає невеликий об’єм на дві віконні осі. З тилу до центрального об’єму прилягає пізніше зведена двоярусна брила з великими віконними прорізами, форма яких повторює вітринні вікна чільного фасаду. Центральний об’єм з дзеркальним залом виділений чотиригранним наметом з одним заломом. Підпорядковану симетрії композицію порушує прилеглий зліва вузький об’єм, акцентований високим завершенням. Центральна частина підкреслена широким ризалітом, увінчаним фігурним аттиком з барельєфною сценою «діонісійського дійства» в тимпані півциркульної арки (Діонісій – бог родючості і вина, в оточенні танцюючих німф під музику арфи і труб, на яких грають діти). Великий замковий камінь арки оздоблений театральною маскою. Ризаліт фланкований наріжними «пілонами», завершеними квадратовими вежечками під наметовими дашками з вазами, та акцентований балконом з кованими ґратками на орнаментованих кронштейнах. «Пілони» у верхній частині оздоблені наріжними романськими тричвертевими колонками, фестонами та маскаронами. Бічні частини на головному фасаді увінчані м’якими лучковими аттиками. Нижній ярус підкреслений великими вітринними прорізами, верхній ритмом прямокутних вікон у профільованих обрамуваннях, оздоблених лінійними сандриками з зубчиками. У будівлю веде два входи: у лівому крилі – до ресторану, у правому – проїзд в подвір’я та до готелю. До лівого крила будівлі прилягає вузький, фланкований пілонами двоосьовий об’єм, з якого виростає восьмигранний барабан, вкритий високим наметовим дахом з заломом. Його стилістичне вирішення – аналогічне основній споруді; фриз оздоблений міфологічною сценою з путті.

У планувально-просторовій структурі готельного комплексу головним композиційним елементом є дзеркальний зал, розташований на першому поверсі центрального об’єму. Простір залу розчленований квадратовими колонами, оздоблений формованим декором та різьбленими дзеркалами. Пишним оздобленням вирізняється також хол на другому поверсі. Різьблені дерев’яні портали дзеркал, вишукані, столярної роботи дверні портали та полотна, накладні лиштви віконних ніш з ролокасетовими нішами, а також різьблені віконні заповнення, ковальської роботи ґратки сходів надають будівлі стильової цільності. Розпланування готелю – коридорного типу, з двостороннім розміщенням номерів у центральній брилі та одностороннім – у флігелях.

Будівля колишнього готелю «Корона» належить до унікальних пам’яток культурної спадщини України, як така, що зберегла структуру заїжджого двору (австерії) першої половини XIX ст., а також є яскравим зразком архітектурного вирішення готельного комплексу початку XX ст. в стилі сецесії, вирізняючись стильовим оздобленням екстер’єру та інтер’єрів. Готель «Корона» став візитівкою Ужгорода – міста нового часу.

Інформація з сторінки у ФБ ГО КОРОНА. На фото готель "Корона" у 1908-1910 роках

P.S. Ужгородці і досі не розуміють, чому найгарніша історична будівля у центрі міста зруйнована. Невже реконструкція з реставрацією і реновацією передбачає повну руйнацію?