Про недопалки, синець і «чоловіків»

Ми ніколи не побудуємо ніякого СУСПІЛЬСТВА, поки самі не навчимося бути ЛЮДЬМИ! 
Здовбали безкультурщина, хамство і загальний пофігізм. А ще оце вічне кричання: "все пропало" і "нічого не міняється"! Звісно, не міняється… Блін, та якщо ви самі обираєте буди БИДЛОМ, то яке суспільство хочете мати?! 
Звичайнісінький ужгородський вечір. Пітьма і самотня, ледь освічена автобусна зупинка. Звісно, маршрутки нема давно (але це вже інша історія), людей назбиралося надцять. Стоїть такий собі дуже опрятний, на вигляд інтелігентний мужчинка "за 30". Палить цигарку за цигаркою… Ану ж бо вгадайте, куди він шмаряє недопалки?! Правильно! просто собі під ноги, на асфальт… І це при тому,що поруч облаштований, БЛЯХА-МУХА, спеціально для вас, грьобаних курців, антивандальний смітник із металевою пластинкою для гасіння ваших дурацьких недопалків! Нєт же ж, я буду стояти із виглядом важного павича, палити-палити-палити, і з ще більш важним виглядом кидати оцю гидоту просто собі під ноги. 
На третій його цигарці не витримую. 
— Чоловіче добрий, а чи бачите ви, що ото там таке синє прилаштоване на стовпі?
— О, смітник. 
— Серйозно? а куди, соромлюся спитати, полетів ваш третій недопалок? 
— Недо.. що? 
— Окурок кажу, де ваш? 
*засоромлено опускає очі, переходить в наступ* 
— Ти що, сопля, тобі більше всіх треба *вирізане цензурою*? 
— Вибачте, чому ви хамите? 
— Та хто тобі, коза *вирізано цензурою* хамить? (йде на крик) 
— А чому ви кричите? Я просто прошу забрати вас ВАШЕ сміття і викинути його у смітник, що поруч вас просто у 5 сантиметрах… 
— Яка сердобольна *так-так, я запам’ятала це слово*! Ти ще цих з мігалками на мене виклич, сопля *вирізано цензурою* 
— Скажіть, вам так складно людиною бути?.. 
Збираючись знову підняти голос, і вилити увесь спектр нецензурщини на мене, щось чолов’ягу спиняє. 
— Я приберу, б***, але що це поміняє? ітак навколо насрано. 
— А хіба ви, пробачте, не вчиняєте так саме: "Где гуляю, там и гажу?"
Ллється чергова порція матюків та маршрутів, куди мені тримати шлях… 
Підіймається ґвалт, жіночки кажуть негайно прибрати недопалки і вибачитися переді мною, щось ґелгочуть чоловіки… беззмістовний діалог триває… Шумить уже вся зупинка. З виглядом не менше Залізної людини, чолов’яга залишається незворушним. і тільки рже, прихаркуючи (теж, звісно, просто на асфальт)… Не витримую, забираю недопалки з землі і кидаю у смітник. Чолов’яга рже, жіночка поруч пропонує вологу серветку, розуміюче похлопує по плечі. 
— Смілива дівчина, — каже мені. 
— Та ні, просто людина…. 
А маршрутки все нема… Мужичок продовжує веселитися, прихіхікуючи і дивлячись у мою сторону. Хвилин за 10 розбовбайка (звісно, уже переповнена) таки доїжджає. Виймаю гроші, стаю в імпровізовану чергу.. і що,а ну що б ви подумали?.. Так, наш герой теж сідає на цей маршрут. Люди "пакуються".. Аж тут відчуваю поштовх, різкий поштовх справа. Слизький бордюр, "нерихлена" підошва взуття, штовханина і… перше зимове падіння просто під "поріг" жовтого автобуса… Підіймаю очі, а цей рже.. Хм, це ж так по-чоловічому, штовхати дівчину, яка, до того ж, нижча за тебе сантиметрів на 20… Сумно мені стало не від синця, який, скоріше за все таки буде у мене на лівому боку, а від оцього нашого РАГУЛЬСЬКОГО виховання, бидлячої поведінки. Підліток і жіночка "із серветками" допомагають мені піднятися, а решта "черги" піддає анафемі мого кривдника (спасибі, люди!). Водій, бачачи картину, грошей з мене не бере (дякую ще раз!). Маршрутка набита по вінця — традиції ужгородського громадського транспорту… 
Їду мовчки, аж поки не настає час моєї зупинки. Кривдник їде далі. Перед виходом дивлюсь на нього і чи то з емоцій, чи то образи, чи то не знаю чому… кажу: "Закон бумеранга, шановний, ніхто не відміняв".. 
Що там було далі — я не знаю. 
Йшла додому, прикульгуючи. Йшла і думала… Що ми хочемо від держави і суспільства, якщо навколо отакі СКОТИ..? І таке ж — повсюди… Сміття навколо… поруч з урнами, поза ними і вздовж вулиць… І можна сотнями встановлювати нові… Сенс? якщо є отакі мужики, які з виглядом супермена хамлять і штовхають.? гадять просто собі під ноги… І толку, що чувак опрятний, дорослий, у модному пальто.. і, чомусь упевнена: навіть у краватці чи у піджаку… БИДЛО воно і в Африці БИДЛО… і не треба мені зараз говорити "понаїхали", "це винятки" і т.п. Наше місцеве рагульство, а винятки… блін, які тільки підтверджують правило… 
ну чого ж ти, світе, не треба так… Я ж у тебе вірю…