Простий секрет щастя: тут і тепер

Не так давно, може, місяць, а може, й два тому подивилася фільм «Дівчина з татуюванням дракона». Точніше – переглянула власне шведську екранізацію твору шведського автора Стіга Ларссона. Доволі­таки драматичний і заплутаний сюжет, велика кількість реалістичних і навіть натуралістичних сцен сприймалися не одразу, та все ж не могли не поставити галочку в графі «Цікаве кіно». За кілька тижнів довелося побачити й американську екранізацію цього ж детективного роману з Денієлом Крегом у головній ролі. Натуралізму значно поменшало, всі сцени виглядали надто «рафінованими», типові голлівудські плани прочитувалися наперед, сюжет було традиційно перекроєно під героя­рятівника (у виконанні вже згаданого актора)…
Одне слово, я довго висловлювала  обурення з приводу бездарності американських режисерів і стереотипності їх кіно. Аж доки… не прочитала в одній із соцмереж відгук своєї подруги (до речі, знаної кіноманки й кіноестетки), яка, на відміну від мене, була в захваті саме від американської версії «Дівчини з тату дракона». Спершу я, приголомшена здивуванням, спробувала з нею сперечатися, наводячи свої (як мені здавалося, незаперечні) аргументи. «Кохана, заспокойся. Все залежить від того, який фільм подивитися першим», – як завжди, мудро остудив мій азартно­бойовий запал дорогий серцю чоловік. І справді, подумала я: знаючи, що в цьому місці герой має випити чашку кави, а в наступному епізоді – виламувати ножа з рук маніяка, я підсвідомо очікувала такого ж розвитку подій і в іншій версії фільму. Все, що виходило за рамки, – було вже «неправильно». Але на те вона й ІНША версія, щоб бути не такою. І тоді мене осяяло: очікування! Як же ж багато вони псують у нашому житті!
Роботу, стосунки, ставлення до лю­дей, враження, відпочинок… «Е­е­ех, минулого року була така гарна погода, а цього – постійно хмарно… А чому сніданок тут подають так пізно?.. От позаторік було добре – о 8.00». Так, збираючись в подорож, ми часто наперед продумуємо не тільки схематичний план відпочинку (що, безумовно, робити варто), а й несвідомо  промальовуємо в голові безліч деталей, на які очікуємо. Звичайно, коли вони не збігаються з реальністю (а це природно), настає розчарування (як у мене від другої версії фільму). Усе не так, настрій зіпсовано, відпочити не вдалося, адже ми чекали на інше!
Взагалі, очікування – вельми небезпечна властивість нашого розуму. І що особливо цікаво: сподівання майже завжди грають з нами злий жарт. Навіть коли справджуються. Тож і у випадку, якщо на курорті колір серветок на столику і фіранок на вікнах збігатиметься з тим, на який ви розраховували, а висота й краєвиди гір з точністю до пікселя відповідатимуть фотографіям з туристичного проспекту, однаково будете розчаровані! «Мене нічого не здивувало!» – зітхнете. «Все було так очікувано й типово. Геть ніяких вражень!» – додасте, скаржачись друзям за кавою. «Може, поїхати наступного року в Малайзію?» – думаєте. Але й у цьому екзотичному куточку світу нічого не врятує від нудьги й розчарувань, якщо, крім валізи з одягом, потягнете туди ще й багаж своїх очікувань…
Нещодавно дістала цікаве пояснення того, чому багато людей обирає екстремальні види спорту, стрибає з парашутом, захоплюється азартними іграми. Все через те, що в такі «адреналінові» миті  нема часу щось планувати, копирсатися в спогадах чи порівнювати тепер і колись. Є момент, який проживається і відчувається сповна. Це і є секрет щастя. Бути тут і тепер. Тож частіше дозволяймо собі трохи незапланованих вражень, непродуманих подорожей і незаштампованих оцінок. Смакуймо моменти!