Пам’ятний знак на честь 128-ої окремої гірсько-штурмової бригади відкрили сьогодні, 10 вересня, на вулиці, названої її іменем в Ужгороді. До реалізації проєкту долучилися: Федір Шандор – автор ідеї, Роман Мурник – художник-скульптор, Арсен Мелкумян – фінансова підтримка. Подію приурочили до 1130-ої річниці від дня заснування Ужгорода.
128-а окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада має довгу й славну історію, як і обласний центр Закарпаття. Унікальна, загартована і справжня, пройшла довгий шлях від рядової пострадянської механізованої дивізії до одного з найпотужніших з’єднань в Збройних силах України. Гасло її бійців: «Лем ми». Бо й справді: хто, як не вони, краще захистять свій край від того, щоб тут не ступила нога окупанта, дикуна й варвара? Який нищить все живе і прогресивне тільки тому, що сам не спроможний нічого вартісного створити.
Її історію, як і багатьох інших бригад в ЗСУ, умовно можна поділити на два етапи – до війни з російсько-окупаційними військами та під час неї. Однією з легендарних сторінок бригади стали бої за Дебальцівський плацдарм 2015 року. Потім виконання бойових завдань на Донецькому (с.Піски, околиці зруйнованого ДАПу), на Горлівському (м. Торецьк та його околиці), Докучаєвському напрямках…
Рубіжне, Лисичанськ, Дебальцево. Маріуполь, Київ, Запоріжжя, Бахмут, Соледар, П’ятихатки…
Бригада багатонаціональна й мультикультурна. З першими хвилями мобілізації ряди бойових підрозділів поповнили жителі області, серед яких багато етнічних угорців, румунів, словаків, а закарпатський діалект, яким вони переважно спілкуються, для людини, яка не звикла до нього, може здатися іноземною мовою.
Часто таке різноманіття мов породжувало чутки про іноземних найманців, французьких легіонерів, які воюють за Україну. «Легіонери» виявились звичайними закарпатцями, які без вагань віддають життя за Україну, за свій край. Так за нами закріпилась неофіційна назва «Закарпатський легіон».
