Професійний спортсмен Артем Іванов охороняє громадський порядок і забезпечує безпеку на рідному Закарпатті у складі підрозділу Національної гвардії України.
Декілька років тому Артем жив, навчався і виступав за спортивний клуб в Румунії. Він професійно займався гандболом. Приїхавши на канікули в рідне закарпатське селище Солотвино, отримав повістку і потрапив до лав Національної гвардії України на строкову службу. Ховатись чи шукати можливості перебратися назад в Румунію не став. Це не личить чоловіку, зізнається Артем. Зараз чоловік уклав контракт з Національною гвардією України, і виконує завдання з охорони громадського порядку та важливих державних об’єктів на Закарпатті, а під час відпочинку, після служби, продовжує тренування з місцевим гандбольним клубом «Карпати».
З чого почалася Ваша служба в Нацгвардії?
Це сталося випадково. Я навчався у Румунії, здобув ступінь бакалавра за спеціальністю «Психологія» і на канікулах вирішив провідати близьких. Приїхав додому, а там мене чекала повістка у військкомат. Я вирішив, що маю виконати цей обов’язок перед Батьківщиною і пішов служити. Вирішив спробувати, як це – бути військовим.
У чому зараз полягає Ваша служба? Які задачі виконуєте?
Щодня ми з побратимами виходимо на охорону громадського порядку, разом з поліцією чи в самостійні патрулі. Бувають завдання з охорони різних важливих об’єктів чи дипломатичних установ. Разом з представниками інших силових відомств регулярно проводимо антитерористичні заходи. Під час патрулювання за визначеними маршрутами ми охороняємо громадський порядок і допомагаємо поліцейським забезпечувати публічну безпеку: виявляємо підозрілих осіб, перевіряємо документи, запобігаємо правопорушенням. Буває, що затримуємо підозрюваних у крадіжках і пограбуваннях.
А як ви дізнаєтесь про це?
Ми оперативно отримуємо сигнал про такі випадки й відповідно реагуємо. Нам надходить інформація про місце правопорушення чи злочину, орієнтири підозрюваних. Ті патрулі, які знаходяться ближче до цього місця, висуваються на пошук. Був навіть один майже курйозний випадок. Один чоловік вихопив у літньої жінки сумочку і направлявся з боку вулиці Корзо до площі Театральної. Там ми його і зустріли, а згодом з’явилася і власниця сумочки. Ми затримали цього чоловіка і передали поліцейським.
Ти – професійний спортсмен. Як зараз вдається поєднувати службу і спорт?
Я займаюсь гандболом 12 років. Тобто більшу частину свого життя. Спочатку брав участь в обласних змаганнях, згодом наша команда почала виступати на національних змаганнях. А потім я перейшов в румунський професійний клуб. Там я відіграв 6 років. Зараз я служу в Національній гвардії України. І це основне. Коли є час, я тренують разом з ужгородським клубом «Карпати». Там дуже професійний тренер і гравці. Звісно, що служба на першому місці. Багато тренувань доводиться пропускати, це позначається на якості гри. Наприклад, дуже рідко вдається потрапити на власне ігрові тренування. Частіше – на фізичні, бо вони зранку, і я можу після служби туди встигнути. Це допомагає підтримувати форму. Отже, наздоганяти правопорушників під час патрулювання легше. Так що є і певні плюси. Ввечері у команди тренування з тактики, але я в цей час патрулюю вулиці. В тому числі, щоб мої колеги по команді могли безпечно прогулятись вулицями міста після тренувань.
Чи допомагає спорт у службі?
Так, звісно! Аби грати на високому рівні в гандбол, треба мати високу швидкість, витривалість і сильні руки. Абсолютно всі ці якості дуже необхідні нам у службі. Навички сильно і влучно кидати м’яч дуже корисні при киданні гранати, наприклад. Метрів на 50-60 для мене нормальна відстань. Ну а про вміння швидко бігати, думаю, не треба багато пояснювати.
А освіта психолога знадобилась? Чи доводиться використовувати ці знання?
Дуже часто. І в спорті, і на службі. Нам під час патрулювання часто доводиться спілкуватись з різними людьми. І по поведінці, жестам чи розмові я можу помітити, що людина надмірно хвилюється, чи щось недоговорює. Я це швидко помічаю і це дає підставу провести більш ретельну перевірку.
Ти зараз на контрактній службі в Нацгвардії. Ти плануєш пов’язати своє життя з професією військового?
Контракт з Національною гвардією я підписав нещодавно. Мені подобається військова служба. Я хотів би добитися певних успіхів в ній. В перспективі, хотів би потрапити в якийсь спецпідрозділ. Спорт – це добре, але мені здається, що для нашого суспільства я принесу більше користі, якщо буду стояти на сторожі закону і порядку, ніж, якщо буду професійним спортсменом.
