Досить-таки популярний жанр фото публікацій – знаходити старі, а інколи й старовинні фотографії міста і знімати ті самі ракурси зараз. Адже завжди цікаво порівняти та наочно побачити, які відбуваються зміни в улюбленому місті.
– Проте такі зміни цікаво спостерігати не лише у порівнянні з віддаленими часами, – переконаний ужгородський журналіст Костянтин Черкай, – але й з тими, які ми усі бачили ще зовсім нещодавно, років 5-10 тому.
В архіві у медійників зазвичай залишається чимало кадрів, що свого часу потрапили до видань в якості ілюстрацій. Або ж не потрапили, але видалити їх було шкода. І ось тепер, влітку 2021 року, Костянтин знову пройшовся знайомими куточками Ужгорода з фотоапаратом. Пропонуємо й вам подивитися, як змінилися вони за декілька років.
– – –
У 2014 році на перетині вулиць Довженка, Корятовича, Фединця та Жупанатської, на місці невеличкого скверика, де колись була тераса з фонтаном, було розпочато будівлю чергової склобетонної торгово-офісної багатоповерхівки.
Зараз місце виглядає отак:
З іншого ракурсу зафіксовано, як на цьому місці колись була відома їдальня «Молочарня». Вона була шалено популярна у радянські часи, але пізніше не змогла адаптуватися в умовах конкуренції та вільного ринку і потрохи занепала. Що відбилося й на зовнішньому вигляді будівлі. Так “Молочарня” виглядала у 2013 році.
Тепер ми усі бачимо таку картину:
До речі, їдальня «Фриштик», яку ми бачимо на фото, у наші часи також пропонує чимало страв, якими славилася колишня «Молочарня» – гомбовці, банош, галушки, вареники тощо.
Можна також додати, що попри усю культовість колишнього закладу харчування, з точки зору архітектури, погодьтеся, її будівля була доволі потворною і нагадувала чимось сумнозвісний московський мавзолей. Інша справа, як вписується в ландшафт історичної частини міста те, що маємо зараз… Є сумніви у гармонічності. Проте мета цього матеріалу – не надавати оцінку сучасним тенденціям у містобудуванні Ужгорода, а лише наочно зафіксувати зміни.
Ще одне фото цього району – з репортажу про відкриття в місті оригінальної та яскравої кав’ярні на колесах під назвою «Полібус», що працювала і тішила ужгородців у 2014 році. Саме тут був припаркований старенький, але реконструйований «ЛАЗ».
Працював він недовго – надто муляв комусь очі своїм позитивом. Чи то міським чиновникам, які очікували якихось матеріальних надходжень від власника автобуса, чи то, як подейкують, власникам закладів у сусідній будівлі, яким автобус «перекривав вид». Заклад змусили закрити, тепер він працює десь, здається, у Києві. А це місце наразі виглядає отак:
Додамо ще пару фото, з іншого ракурсу. На якому також добре помітно результати «дбайливої реконструкції зі збереженням автентичних форм» історичної будівлі колишнього ресторану «Київ» або ж «Червона ружа».
Наступний об’єкт, який пропонуємо порівняти знаходиться на розі вул. Фединця та провулку Баконія. У 2015 році тут почалася масштабна забудова.
Зараз це місце виглядає отак:
Коли в Ужгороді починається сильна злива, ми традиційно очікуємо новин з переїзду на вул. Анкудінова – затопило його цього разу чи ні? А от в журналістських архівах можна знайти кадр, який нагадує – затомити може не лише переїзд, але й самісінький центр міста, площу Корятовича. Таке трапилося, наприклад, у 2013 році.
У 2021 році такого не спостерігалося. А вулиц виглядає зараз отак:
Поруч на тій же площі Корятовича, біля зупинки багатьох міських автобусів, ще п’ять років тому красувалися сміттєві контейнері на розбитій бруківці.
Зараз рух реорганізовано, площу прикрашає клумба і виглядає усе значно краще.
До речі, приблизно ця ж локація зберіглася на фото невідомого автора, зробленому майже 50 років тому, у 1972 році.
І останнім в рамках цього матеріалу згадаємо простір, що знаходився між будівлею обласної ради і вулицею Собранецькою. Свого часу тут був паркінг. Принаймні у 2013 році, коли й було зроблено фото нижче. До речі, паркінг абсолютно безкоштовний і зручний. Чимало автомобілістів залишали тут машини і пішки йшли у центр міста по своїх справах чи на роботу.
Потім цю частину громадського простору через сумнівні схеми «прихватизували». Кажуть – один з колишніх очільників нашого міста. Віднедавна комунальні платежі за нього платитимуть усі ужгородці. Так вирішила міська рада.
А ділянку декілька разів перепродали, і от тепер новий власник збудував на ній отаку хатинку.
Свого часу у забудовника виникали проблеми, адже він перевищив дозволену місцевими архітекторами та владою поверховість, але згодом йому вдалося «порішати питання через Київ», тому забудову вже фактично завершено. Мабуть, у Києві краще знають, як потрібно зберігати архітектурний ансамбль древнього Ужгорода і району Ґалаґов зокрема…
Ну і нарешті: зміни змінами, але є в Ужгороді і вічні цінності. Фото, зроблене сьогодні, точно так виглядало б з цього місця і п’ять, і сім років тому. І є побоювання, що так воно виглядатиме й за три, й за п’ять років у майбутньому.
А шкода. Центр міста, історична площа, туристичний маршрут, місце концертів, фестивалів, інших культурних подій.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.