Сови – птахи, які завжди викликали підвищену цікавість у людини. Форма тіла, така не схожа на інших, великі очі, розташовані не збоку, як у більшості пернатих, а спереду голови, моторошний крик надають їм загадковості й таємничості. Поведінка сов теж непередбачувана. Уже декілька років підряд десятки птахів сидять на одній і тій же вербі на території обласної лікарні в Ужгороді. Чим привабило пернатих дерево, розташоване в такому людному місці, ніхто не знає. Совина компанія зручно розмістилася на верхівкових гілках і релаксує після нічного полювання. Звичку збиратися у великі групи, понад сотню особин, мають вухаті сови. Саме вони квартирують в лікарняному парку.
Вухату сову легко відрізнити від інших родичів за наявністю «вушок», які добре помітні на голові пташки. Насправді це не орган слуху, а пір’їнки, що відстовбурчуються, коли птаха насторожена. Це один з найчисельніших видів серед сов. Вони часто потрапляють в поле зору людини. Майже в кожному ужгородському парку їх можна побачити.
Пір’яні «вушка» має совка звичайна, або ще сплюшкою її називають, та найбільша сова в Україні – пугач. Його розміри, порівняно з іншими совами, справді вражають: довжина тіла близько 75 см, а розмах крил – до 160-180 см. Людина з давніх часів не злюбила пугача через його страшний голос, особливо навесні під час шлюбного періоду. Щоб привернути увагу самки, самці вночі голосно «ухають» і сичать. Лякають і великі червоні очі, з яких, згідно з легендою, вилітають вогняні стріли, якщо птах злий. Люди винищували невинних птахів, руйнували місця гніздування та кладки, особливо в 50-х роках ХХ ст., коли хижих птахів вважали шкідниками сільського господарства. У міжвоєнний період закон оберігав хижих птахів, але їх і тоді знищували, навіть лісівники свідомо не дотримувалися законів. Про випадок зі застреленою самкою пугача Олександр Грабар згадує у статті «Наші птиці в маю и юнію» (Грабарь О., 1931 р.). Рідкісну сову застрелили в околицях села Оноківці поблизу Ужгорода. При цьому один лісничий призначив премію за відстріл птаха в розмірі 100 Кч. Зараз пугач – рідкісний птах і охороняється на державному рівні.
В ужгородських парках часто можна побачити сіру сову. Сама назва вказує на те, що забарвлення тіла птаха в сірих тонах. Але дуже часто сіра сова може бути й рудою. Цікава поведінка птахів у гніздовий період. Самець підносить самці спійману здобич і таким чином приділяє їй знаки уваги. Гніздо вони не будують, а оселяються в дуплах, печерах, на горищах або в шпаківнях.
Охоче селиться біля людини й сич хатній. Птах веде переважно нічний спосіб життя, проте він добре бачить і вдень. Надвечір може навідатися й близько до освітленого вікна, а його пронизливі крики завжди насторожують і лякають. «Якщо сова закричить опівночі – хтось у тій хаті невдовзі помре», – вважали в давнину, тому й недолюблювали незвичних птахів.
Хатній сич був улюбленим птахом Афіни – богині мудрості. Завдяки йому сову вважають символом мудрості. Таємничі птахи завжди були поряд із чарівниками та знахарями. Різні види фігурують і в популярних серед сучасних дітей книгах про Гаррі Поттера. Тут вони передають листи учням школи магії і чаклунства в Гоґвортсі. В романі згадуються пугач, сич, сипуха та інші види. Улюбленим птахом головного героя була красива біла полярна сова. В природі вона поширена в тундрі та на островах Північно-Льодовитого океану. В дуже холодні зими може залетіти й в Україну. Відомий орнітолог Олександр Грабар спостерігав білосніжну красуню в нашому краї в 1926 році. В його колекції хижих птахів був екземпляр, здобутий біля села Горонда Мукачівського району. Можливо, він один із тих, що експонуються в Зоологічному музеї УжНУ.
Сипуха приносила пошту Герміоні – однокласниці й подружці Гаррі Поттера. Цей вид теж зустрічається в межах Закарпаття. Єдина представниця родини Сипухові є найгарнішою з-поміж сов нашого краю. Лицевий диск у неї не округлої форми, а нагадує серце. Проте побачити її вдень неможливо, оскільки вона уникає залюднених місць і на полювання вилітає лише в темряві. Чисельність сипухи в останні роки дуже знижується, тому пташка включена до списків рідкісних видів деяких країн Європи. В Україні вона теж внесена до Червоної книги.
Оповиті легендами, птахи є прикрасою наших парків і скверів. Сови не завдають шкоди людини, а, навпаки, є корисними, тому що харчуються гризунами. Побачивши їх на дереві, не обов’язково кидати в них камінням, щоб перевірити їхню реакцію. Не потрібно зайвий раз турбувати пернатих, хай вони спокійно відпочивають перед нічними ловами і продовжують радувати нас своєю присутністю далі.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.