19 грудня на сцені Закарпатського академічного обласного українського муздрамтеатру ім. братів Шерегіїв в Ужгороді відбувся допрем’єрний показ різдвяної феєрії «Коли звізда ясна…» за твором Олександра Гавроша «Різдвяний песик» (а 22 грудня була прем’єра). Її поставив головний режисер Закарпатського театру драми й комедії, що дислокується в Хусті, В’ячеслав Давидюк. Був аншлаг. В цей день звезли діток із усіх районів області на церемонію запалення вогнів обласної ялинки на площі Народній. А перед тим був сюрприз – перегляд казки у театрі.
За півгодини до її початку відбулася прес-конференція за участю журналіста й драматурга Олександра Гавроша та директора театру Василя Марюхнича (режисер В. Давидюк бути не зміг через концерт у Хусті). Так от автор сказав, що хотів написати різдвяну історію Закарпаття, бо до цього часу свою не мали. «Це не «Рукавичка», де бігають жабки-мишки. Це серйозна казка, й для дорослих зокрема, – каже автор. – Адже вертеп – це світ небесний, земний і підземний. Й це не так вже й легко втілити на сцені». Й назва різдвяної феєрії – «Коли звізда ясна…» – невипадкова. Ця колядка побутує тільки на Закарпатті. До речі, ми чули її в кількох варіаціях. Роми Іршави співають, зокрема, «Де тота звіздочка, що рано сходила, тоди Діва Марійиця сина породила….».
О. Гаврош зізнається, що п’єса – «спроба створити щось закарпатське». «Різдво у краї дуже шанується. Тому ідея п’єси – популяризувати звичаї, традиції, які відходять. Хочеться, щоб діти бачили їх в театрі також. Щоб розуміли, що це круто й модно» – резюмує він.
Натомість директор вже згаданого театру ім. братів Шерегіїв Василь Марюхнич зізнався, що для нього п’єса – особиста історія. «Зазвичай практикую читати доньці казки на ніч. «Різдвяного песика» читали, коли дочці було п’ять років. Тоді ця казка здалася мені дуже щемливою історією. Тому вирішили мати в репертуарі й запросили В’ячеслава Давидюка»…
Перед показом до дітей вийшов Миколай (актор і режисер театру Василь Шершун) із ангелом. Поговорив із школярами, побажав «щастя –миру», а потім почалася казка, яка як шкільний урок – 45 хвилин. В полон одразу захопили гарні декорації, освітлення, музичне оформлення (художниця–постановниця – Емма Зайцева, музичне оформлення – Іван Реплюк). В історії задіяні різні покоління акторів (Степан Барабаш, який зіграв оленя, Кароліна Білак – власницю м’ясної лавки, молоде подружжя Дзуринців – ангелів і т.п.). Дебютували у п’єсі студенти Ужгородського інституту культури та мистецтв, які то гралися у сніжки, то колядували із зіркою «Коли звізда ясна…». Все ж у виставі бракувало закарпатського, діалекту зокрема. На що О. Гаврош парирував: «Закарпатська вистава, бо написана закарпатцем про Закарпаття. А мовні експерименти у дитячій виставі недоречні. Та й взагалі театральна сцена має бути зразком високої культури мовлення».
P.S.:Виставу зможете побачити 5 січня об 11.00 та о 14.00, а також 6 січня об 11.00 у Закарпатському муздрамтеатрі.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.