Беззаперечні світові тенденції свідчать про те, що всюди міста розширюються за рахунок найближчих населених пунктів. Але не у нас. З оглядом на ці обставини, мені здається мав би бути написаний і прийнятий Закон/положення про «Об’єднання громад»: найближчі села біля міста, а особливо міста обласного значення, за законом мають об’єднуватися із містом.
В Ужгородському районі пішли, як то кажуть, «від зворотнього» – найближчі села категорично проти будь-яких об’єднань з Ужгородом. Головний аргумент, який нам доводиться чути – це те, що, мовляв, в місті всі вільні ділянки вже встигли “роздерибанити” всі його керівники, включаючи нині діючого, тому аналогічна доля очікує й землі, які зараз перебувають у власності сіл. І я, кажучи чесно, в принципі можу їх зрозуміти.
Проте переконана, що до цього питання в стратегічній перспективі потрібно підходити трохи ширше, із науковим підходом та вивченням світового досвіду, і бажано дивитися глибше, ніж опираючись на симпатії чи антипатії до тимчасового очільника міста Ужгород. Зрештою, конкретні особи приходять і уходять, а загальні закони розвитку суспільства залишаються. І діють, незважаючи на те, подобається це нам, чи ні.
В приєднанні ближчих сіл до м. Ужгород я бачу багато переваг для самих сільських громад: економічні, транспортні, екологічні, в сфері водопостачанні та водовідведенні та інші.
При планомірному та розумному підході до розподілу економічних благ, при більшому надходженні грошей від децентралізації можна ширше та якісніше можна вирішити проблему як міста, так і любого села.
Транспорт: можна розробити довші маршрути громадського транспорту, щоб маршрут починався в центрі села і йшов до центру міста, а для кращого сполучення вдатися до збільшення кількості маршрутів, до окремих районів міста. Транспортне сполучення покращить рівень життя не лише мешканців сіл, що дістаються до роботи, а й для школярів. Таким чином вони зможуть зручніше приїжджати не лише в школи, але й на гуртки і різноманітні секції в місті. Наприклад, здібний юний баскетболіст зможе тренуватися і захищати честь міста у великій й сильній секції, а не на рівні команди з Холмоку.
Екологічна сфера також має шанс покращитися завдяки покращенню транспортного сполучення, а чим більше людей поїде в сучасному, новому автобусі, та ще й з кондиціонером, тим менше буде приватних автомобілів на вулицях та парковках міста. А з цим в наші часи “тотального зубожіння” в центрі Ужгорода вкрай скрутно. При кращій логістиці, а також при достатньому і активному інформуванні громадськості, буде можливість впровадити роздільне сортування сміття та будівництва сміттєпереробного заводу бодай для пластику.
Нагальною проблемою є введення сучасної системи водопостачання та водовідведення. Візьмемо, наприклад, каналізацію. Шановні, ваші бетонні «кільця», закопані в землю і якось там забетоновані – це ще аж ніяк не септик! Вони забезпечують циркуляцію стічної води з унітазу до… вашого ж чайнику. А масове використання побутової хімії таким чином набагато більше вплине на здоров’я всіх людей. А перенасичення водоносного горизонту сторонніми речовинами – це лише справа часу.
Давайте дивитися правді в очі: мешканці найближчих сіл переважно працюють, навчаються в місті, а також давно користуються багатьма перевагами близькості до міста. Фактично вони живуть МІСЬКИМ життям, хоч і живуть в сільській місцевості. Є безліч випадків, коли навіть прописку не поспішають змінити на фактичну, бо ж переважна частина життя проходить в місті і так зручніше. І завдяки об’єднанню їм стануть більш доступними всі соціальні, адміністративні та інші послуги, які надаються з бюджету міста. Відповідно, після об’єднання на фінансування і покращення якості всіх цих послуг можна спрямувати більшу суму. Це ж у ваших особистих інтересах!
Більшість боїться, що місто забере землю із сільських «пасовиськ». Мда-а-а… І що, багато у вас там корів та іншої худоби? І де та земля на даний момент? Та в реаліях всі села вже давно розділили, роздали, подарували весь земельний фонд. Хіба не так? Вже давно збудовані цілі елітні мікрорайони на місцях колишнього рілля, пасовиськ та виноградників! І в якості худоби по обійстях бігають лише йоркширські тер’єри з болонками та чі-, перебачте, хуахуа.
А тепер трохи апокаліптичного прогнозування, навіть якщо хтось може вважати це перебільшенням. Ужгород вже зараз задихається у відведених йому межах, і це очевидно. Якщо не надати йому можливість дещо розширитися, при цьому й далі експлуатуючи його інфраструктуру (в тому числі школи, садочки, водогін, пільговий проїзд в транспорті, медицину тощо), то за п’ять-десять років цілком може наступити й повна стагнація. Вся урбанізаційна привабливість міста зруйнується, відтак нівелюється і його значення як обласного центру. Вже й так десятиріччями Ужгород “підпирає” більш енергійне і економічно вигідно розташоване, а також вельми амбіційне Мукачево. Поки що на голоси з “не першого, айбо й не другого” вароша про перенесення адміністративного центру до них можна не звертати особливої уваги. Але ж якщо проблеми Ужгорода збільшаться, а додаткового місця для розвитку не знайдеться – то цілком можливо, що дійде й до цього. Ми ж чули нещодавно про плани побудови в Мукачеві аеропорту на місці колишньої військової авіабази? Це ланка з цього самого ланцюга.
А якщо це станеться, то непереливки буде не лише самому Ужгороду – занепад неодмінно загрожуватиме й самим селам. Повірте, близькість до обласного центру – вже саме по собі чималий ресурс для благополуччя та власної спроможності сел. І всім “дуже незалежним” ОТГ Ужгородського району буде над чим замислитися, аби лише не запізно. Міркуйте над цим вже тепер!
Визнаймо, мукачівське міське керівництво зуміло заохотити свої сусідні села до об’єднання, а ужгородське – зазнало в цьому плані повного провалу. Проте це – дещо ситуативне, тимчасове. Спробуйте думати на два кроки уперед, з урахуванням загальних законів співіснування.
Ну а щодо побоювань відносно дерибанів, підкилимних “договорняків” та інших зловживань влади, то з ними розібратися і у випадку виявлень – припинити, мали б різноманітні прокурори, високі чини поліції та інших правоохоронних органів, судді та адвокати. Які переважно проживають… в гарних хатинках на території ваших сільрад. Чи не так?
P.S. Звісно, в матеріалі згадані не всі аспекти і фактори проблеми, що виникла в справі об’єднання громад. Про інші – поговоримо наступного разу.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.