Наше інтерв’ю з ним, за дивним збігом обставин, відбувається, приблизно, раз у два роки. Кожне з них відрізняється, але … не короткостроковим часом проведення – Горват завжди поспішає, чітко визначаючи "хронометраж" зустрічі, не темами – як людина системна, повертається до проблем, над якими працює, і питань, які чіпляють його особисто … З кожним разом у ньому – дедалі менше екзальтованості і дедалі більше стриманості: в словах, в емоціях і навіть жестах. Але залишається все та ж хитринка в примружених очах, широка посмішка і щире: "Про це поки не варто говорити, щоб не перешкодити справі …" Саме ця фраза страшенно заважає викласти розмову з народним депутатом України Робертом Горватом максимально близько до контексту нашого діалогу, але тим не менш, залишає місце для роздумів про інформацію, залишену "між рядків"…
– Отже, Роберте Івановичу! Чи не розчарувала вас робота в українському парламенті? Вдалося домогтися результатів, на які розраховували?
– Ні, не розчарувала, хоча і внесла деякі корективи в очікування. Дуже часто доводиться боротися з "вітряками" замість конструктивної роботи. Проте, можу з гордістю сказати, що за моєї безпосередньої участі було розроблено 5 законопроектів, плюс – 14 проектів в співавторстві. Ці 19 документів стали законами! А на підготовку кожного з них йде 1-1,5 року роботи багатьох фахівців! Це я говорю тільки про підготовку самого документа, не враховуючи його просування… Насправді за кожним з них криється, без перебільшення, титанічна робота.
– Ну, а потім – не факт, що його приймуть, або що він принесе очікувані результати… Як, наприклад, спрощення ліцензування так званого малого виноробства… Кажуть, після прийняття змін черг із охочих перевести свою діяльність в легальне поле не вишикувалося…
– Ну, ось так, напевно, виникає помилкова думка (сміється)! Вони не могли виникнути, оскільки сама форма декларації, необхідної для заповнення бажаючим отримати ліцензію, була затверджена і опублікована лише 3-го жовтня (наша розмова відбувається 13-го жовтня – авт.). Що ж до "доцільності", судіть самі: попередні умови вимагали для ліцензування близько 140 документів, а на оформлення ліцензії йшло 2-3 роки. Зараз документація зведена до 3-м документам, а час її оформлення – 1 місяць. І хочу Вам нагадати, що ще в 2016 році, ми скасували ліцензію на оптову торгівлю вартістю в 500 тис. грн. за 1 рік, яка дуже істотно позначалася на ціні кінцевої продукції виноробів! З усією відповідальністю скажу вам так: це – справжній прорив у вітчизняному виноробстві, оскільки дає шанс нашим виробникам займатися реальною роботою з виготовлення якісного вина, а не продавати за безцінь виноград великим виробникам!
– У сфері ваших активних інтересів якось постійно перебувають дві теми: виноробство і старий транспорт. Невже за 4 роки депутатства не виникало інших тем?
– Так, звичайно, виникали і були! Але я – людина практична. І, скажу відверто, з особливою прискіпливістю розглядаю ті ідеї, які можуть принести користь закарпатцям, користуються тут особливим попитом, так би мовити. Я ж не відмовився від своєї ідеї "економічного патріотизму", пам’ятаєте, ми про це з вами неодноразово говорили (хитро посміхається Роберт Горват)?
– Тоді поговоримо про тему старих автомобілів, яку, якщо не помиляюся, саме ви так наполегливо проводили в українському парламенті…
– До вирішення питання з так званими "пересічниками" потрібно підійти зі здоровим глуздом. У чому полягає сама ідея? Потрібно надати доступні правила розмитнення для всіх. Дуже важливо, щоб власники авто, які купили автомобілі і оплатили всі податки, не залишилися дискримінованими стосовно тих, хто завозить "євробляхи". Наша логіка така: чим старіша машина, чим більше вона забруднює навколишнє середовище – тим більший акциз повинен бути сплачений під час реєстрації, але загальна вартість постановки машини на українські номери при цьому повинна бути доступною і, що важливо, справедливою. У законі необхідно чітко прописати правила користування автомобілями з іноземною реєстрацією на території України. З одного боку – необхідно зрозуміти, яким чином вирішити проблему з уже завезеним транспортом, з іншого – просто необхідно думати про майбутнє. Тому, скажу вам, ми вже активно працюємо над документом, який буде стимулювати виробництво на території нашої країни електромобілів… Але це – тема майбутніх бесід!
– Серед тем, які "спливають" в зв’язку з вашому ім’ям, є ще одна, постійна, на жаль, – тема звільнення Едварда Чікоша з єгипетської в’язниці…
– Знаєте … Я вам казав, що є людиною, налаштованою на результат… Коли вже берешся за щось, то роби все, щоб він був. Але тут, навіть не це головне для мене… За звільнення Едварда ми боремося не перший рік. Випробували практично всі доступні нам методи і інструменти. А зараз під питанням знаходиться вже його життя. Його треба терміново рятувати. Ми не так давно бачилися з Едвардом… Звичайно, 7 років, проведених у в’язниці, – не найкращий час його життя, що зрозуміло. Але на цьому етапі вирішення питання про його звільнення – це вже рівень домовленості президентів. Це – все, що я можу сказати, і не втрачаю оптимізму!
– Ну, оптимізм знадобиться і при вирішенні питання з капітальним ремонтом набережній в Ужгороді…
– А він цілком придався, смію вас запевнити! Одна з найбільших проблем і в Києві, і тут, на місці – невміння домовлятися! Слухати, чути, врешті-решт! Ми провели багато зустрічей з активістами, міською владою, підрядниками. З багатьох питань знайшли точки дотику. Наприклад, підключили до обговорення авторитетного дендролога Фелікса Гербута для вирішення найбільш дратівливих моментів… Він, зокрема, запевнив, що реконструкція сама по собі не несе ніякої небезпеки липам. Вдалося знайти і спільну мову з активістами. Кожен взяв на себе певні зобов’язання: робимо, контролюємо, не брешемо і не крадемо! Все, і робота буде зроблена!
– Якби це вдавалося з "дратівливих" питань і в столиці…
– Ось я і кажу: вміння домовлятися! Зверніть увагу – у Верховній Раді закарпатських депутатів, здавалося б, чимало… Але коли справа доходить до конкретної роботи з просування важливих законопроектів, то за фактом ми маємо конкретне закарпатське "лобі": Петьовка, Лунченко і Горват! Так, ми представляємо різні ідеологічні напрямки, різні фракції, але в питанні "економічного патріотизму" ми – єдині! І якщо ви порушите теми, вирішення яких стало можливим завдяки роботі народних депутатів-закарпатців, то зустрінете ці три прізвища. Це – не про популізм – нестачі в ньому ніколи не було, а – про конкретну роботу, про яку виборцю знати необхідно!
– Якщо говорити про теми, що найбільше розбурхують наш край, то незмінно виникне питання українсько-угорських відносин…
– Не було б українсько-угорських розбіжностей, були б українсько-польські, румунські… Вибори – на носі! Треба ж про щось говорити. На чомусь будувати піар. Найближчими роками наша країна змушена виплатити десятки мільярдів доларів боргів, "напрацьованих" попередньою владою. Тільки з 2005 по 2013 роки Україна позичила понад 1 трильйон 300 мільярдів гривень зовнішніх кредитів! І ось зараз борги треба повертати. З урахуванням того, що позаду у нас чотири роки війни, втрата величезних промислових територій і глибока економічна криза, з якої країна змогла вибратися. Тільки в 2019 році Україні доведеться виплатити 427 мільярдів гривень саме за старими зовнішніми кредитами. Це третина всього бюджету. Замість того, щоб інвестувати ці гроші в майбутнє країни, в інфраструктуру, в бізнес-привабливість, в нові лікарні і школи, нам треба розраховуватися з боргами, натягнутими в країну політиками-популістами, які зараз знову намагаються здобути владу в свої руки. Вдумайтеся: це ж колосальні суми! А ті люди, які брали ті кредити, все ще рвуться до влади, віщають з екранів, обіцяють українцям ледве не золоті гори! Головне – не дати себе заморочити, не вестися на провокації. Звичайно, є інтереси і у сусідів… Але ж і там чимало розсудливих людей, які розуміють, що популізм, особливо перед виборами – тема відома. Переживали не таке і це переживемо!
– Вашого оптимізму багатьом бракує… Так, і нинішня влада, схоже не домоглася всього, що декларувала на старті!
– Безумовно! Популярно говорити про негатив, але давайте не забувати і про позитив! За ці роки нам вдалося "почистити" банківську сферу – максимально вивести її "на світло", прибравши ручне управління олігархів. Крім того – їх відсторонили від бюджетного корита! Так, не все ідеально, не все так, як того хотілося б або планувалося б, але бюджет країни поповнюється! Я не буду повторювати відомі і повторювані нині слогани про те, що вдалося зробити, але ж вдалося! І багатьом, давайте будемо відверті, ще 4 роки тому не вірилося, що вдасться просто зберегти країну, а не те, що говорити про позитивні тенденції… Тож давайте вірити в краще! І, головне, робити так, щоб воно відбулося!
Він, попросивши дозволу, відповідає на телефонний дзвінок і запитально дивиться: ми закінчили? Тут же діловито відповідає в трубку: буду за 15 хвилин – і стрімко виходить, кидаючи майже на ходу: до зустрічі! Як і очікувалося, в цьому інтерв’ю досить крапок, які обіцяють чергове продовження розмови. До слова, одну з крапок попередніх інтерв’ю, думаю, можна вже розшифрувати. Вперше фразу "про це поки не варто говорити …" я почула в 2014-му, коли він вів активні переговори щодо повернення закарпатських бійців, що опинилися в полоні бойовиків на Сході. Ці переговори закінчилися успіхом. Тому, що, напевно, вміє домовлятися і діяти. Заради результату!
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.