Уже стало доброю традицією проводити День відкритих дверей у визначній пам’ятці архітектури та історії Закарпаття –єпископській резиденції Мукачівської греко-католицької єпархії, що на площі А.Бачинського в Ужгороді.
Із кінця ХVIII століття тут мешкали й урядували греко-католицькі єпископи, нині тут розташована канцелярія Мукачівської греко-католицької єпархії. День відкритих дверей провели на День Воздвиження Чесного Хреста Господнього, у престольне свято Ужгородського кафедрального собору, біля якого розташована єпископська резиденція. Зранку в соборі відбулося Архієрейське Богослужіння.
Бажаючих відвідати екскурсію було чимало. Навіть із сім’ями. І не було столпотворіння, як під час минулої екскурсії, коли показували знайдену кухню єзуїтів – ти міг прийти й погуляти резиденцією із 15.00 до 18.00. Ті, хто прийшов, змогли подивитися не тільки місце роботи і проживання владик Мілана і Ніла, але й єпископську каплицю, розписану Йосипом Бокшаєм, консисторіальний зал для урочистих подій з бароковими розписами, колекцію подарованих єпархії картин, галерею-коридор з історичними світлинами, крипту -підземелля під собором, де поховано переважна більшість єпископів.
Голова закарпатської організації Національної Спілки письменників України Василь Густі, якого зустріли неподалік собору, зізнається: «Не був тут 50 років. З часів, коли мерзли руки у бібліотеці – «кремлівці» (нагадаємо, що у єпископській резиденції до повернення її єпархії, розташовувалася бібліотека УжДУ). А у крипті був тоді, коли проводили ексгумацію (початок 2000 –х рр..) тіла владики Теодора (мученик, якого спочатку збив «Студебекер» між селами Іванівці та Лохово на Мукачівщині, а потім КДБ отруїло в лікарні), я ще тоді матеріал в газету писав. Було кілька «підказок» – мав травму на нозі (все від того, що грав у футбол), на правій руці два пальці на руці засмалені, бо єпископ багато курив. На щелепі хибів один зуб. А ще зберігся колір на рукаві епітрахиля (під рясою одяг) – бордовий. А знаєте, чому відпустив борідку?! Бо вже знав, що наближається прихід «совітів», й готувалися до служіння у підпіллі, й офіційно потрібно буде шукати іншу роботу. Владика вирішив стати перукарем, тому тренувався на власній бороді». Відзначив Василь Петрович й семінаристів, які проводили екскурсію. «Одразу видно, що то майбутні священики: інтелігентні, спокійні, обізнані», – каже (в селі Минай діє Богословська греко-католицька академія ім. бл. Т. Ромжі, – авт.).
Натомість педагог, фотограф Андріана Сочка розповідає, що у резиденції вперше. Тому найбільше вразила кімната із подарунками для владик. Особливо, стара Біблія, яку подарували із Нью-Йорка. «Там такі сторінки, перепліт. Така неймовірна аура», -додає. Вразив також портрет Марії Терезії, оригінал якого знаходиться у словацькій Братиславі. «Для мене як фотографа був цікавим також вигляд Ужгорода із вікон резиденції. Там такі панорами. Дуже добре, що є така можливість, бо це дає зсередини побачити, як і чим живуть владики», -резюмує. Був і концерт семінаристів Ужгородської богословської академії імені Блаженного Теодора Ромжі.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.