Можливість узаконити самочинно збудований об’єкт нерухомості ще маєте

Питання, пов’язані з можливістю узаконення самочинно збудованих об’єктів нерухомості є й досі актуальними, розповідає начальник відділу розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань  розгляду скарг у сфері державної реєстрації  Управління державної реєстрації  Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Н. Юркуц. Самочинне будівництво охоплює не тільки випадки зведення нових об’єктів нерухомості з порушенням або недотриманням необхідної процедури, але й, наприклад, випадки перепланування, що пов’язані зі збільшенням житлової площі приміщення. Необачливість забудовників може призвести до накладення штрафів. Так, за виконання будівельних робіт без повідомлення про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, статтею 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачений штраф. Загальна процедура узаконення самочинного будівництва передбачає звернення до суду із позовом про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Спори про визнання права власності на самочинно збудоване майно розглядаються судами загальної юрисдикції за місцезнаходженням такого майна. 

 Нерухоме майно визнається самостійно збудованим якщо: об’єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; об’єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; об’єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. 

Об’єкт нерухомості було збудовано або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети. Такі випадки самочинного будівництва нерідко виникають, коли особа побудувала об’єкт нерухомості на земельних ділянках державної або комунальної власності. У такому разі умовою визнання права власності на самочинно збудований об’єкт нерухомості є згода власника земельної ділянки (компетентного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування ) на визнання забудовника власником житлового будинку  на земельній ділянці, яка належить до їх відання, або отримання забудовником права власності або користування земельною ділянкою, на якій побудовано житловий будинок (наприклад, укладення договору купівлі-продажу, суперфіцію, тощо). Волевиявлення власника земельної ділянки є вирішальним при ухваленні судом рішення. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Будівництвом, яке здійснюється з істотним порушенням будівельних норм і правил, вважається будівництво, яке хоча і здійснюється за наявності проекту, але з порушенням державно-будівельних норм та/або санітарних правил, що загрожують життю та здоров’ю людини й у випадку невиконання приписів Державної архітектурно-будівельної інспекції про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил тощо. Отже, суд в кожній конкретній справі повинен встановити наявність або відсутність істотних порушень будівельних норм і правил. У випадку необхідності, суд може призначити будівельно-технічну експертизу для вирішення цього питання. Слід також звернути увагу на те, що рішення суду про визнання права власності на самочинно збудоване майно, не позбавляє власника обов’язку здійснити процедуру введення об’єкту в експлуатацію. 

Так, відповідно до п.41 Постанови Кабінету Міністрів «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 р. N 1127, для державної реєстрації права власності на новозбудований об’єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта (крім випадків, коли такий документ зареєстрований в Єдиному реєстрі документів); 

2) технічний паспорт на об’єкт нерухомого майна; 

3) документ, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси; 

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об’єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності). 

Таким чином,  особа маєте право звернутись до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудований об’єкт нерухомості. Однак, після ухвалення позитивного рішення суду, обов’язково необхідно здійснити процедуру введення об’єкта в експлуатацію. Саме після проходження процедури введення об’єкта нерухомості в експлуатацію, можна звернутись до державних реєстраторів, нотаріусів чи акредитованих суб`єктів, для державної реєстрації права власності на нерухоме майно.