ТОП-10 дерев’яних церков Закарпаття. Найстаріша, найвища і автентична лемківська

Базуючись на висновках експертів, журналісти Укрінформу сформували десятку найцікавіших старовинних дерев’яних храмів краю

В унісон Великому посту, що передує Воскресінню Господньому і стартував цього тижня, ми розпочинаємо серію публікацій, у яких розповідатимемо про унікальну духовну спадщину Закарпаття – це і дерев’яні храми, і цікаві зразки церковного живопису, й незбагненні паломницькі місця, і загадкова старовинна ротонда з італійськими розписами, а також – виняткова «домашня» церква, єдина в країні. А стартуємо сьогодні з ТОП-10 дерев’яних храмів Закарпаття (один із туристичних слоганів області каже, що це – край дерев’яних церков) – своєрідного маршруту унікальними святинями, якими славиться область. Наш ТОП ми склали самостійно, базуючись лише на коментарях і висновках експертів, а саме — відомого дослідника дерев’яних церков, мистецтвознавця Михайла Сирохмана, знаного фахівця у сфері закарпатського туризму Федора Шандора та гіда, директора турінфоцентру “Сторнац” Олени Кудрі, яка практикує екскурсії дерев’яними храмами краю.

АВТЕНТИЧНІ І МІСТИЧНІ

Відомий дослідник закарпатських дерев’яних церков, мистецтвознавець Михайло Сирохман свій список must seen серед дерев’яних храмів Закарпаття почав з Ужгорода.

– Це знаменита Шелестівська церква св. Михаїла, що є в Ужгородському скансені, а відтак – доступна до огляду кожному, хто приїздить на Закарпаття, це унікальний приклад лемківського стилю в архітектурі дерев’яних храмів. Ще одна лемківська церква, діюча, не музейна, якою варто помилуватися — церква св. Михаїла у Сваляві (тепер вона розташована на одній з вулиць міста, а історично — це колишнє село Бистрий). Також варта уваги церква в Лікіцарах (Перечинщина, сусідній з Ужгородом район) – вона є прикладом того, як громада, що розуміє проблему збереження дерев’яних храмів може долучитися до цієї справи. Однозначно варто побачити церкву св. Миколи в Чорноголовій Великоберезнянського району – це один із небагатьох неспотворених перебудовами дерев’яних храмів бойківського стилю на Закарпатті. На Воловеччині варто подивитися на церкву св. Духа ХVIII ст. в Гукливому. Заслуговує також уваги церква в селі Пилипець, що поряд, добре збережена. На Міжгірщині варто глянути на церкви в Колочаві та Негровці, в Рекітах. Закарпатська Хустщина — це унікальні готичні церкви, яких нема більше ніде в країні. Мова йде про чотири села в Хустському районі — це Сокирниця, Крайниково, Данилово та Олександрівка. Схожа готична церква добре збережена в Нижній Апші (Тячівщина). Геніальна готична церква стоїть у Новоселиці на Виноградівщині, там жахливі дороги, але церква того варта – це одна з найкраще збережених дерев’яних на Закрапатті як іззовні, так і зсередини. Ну, і яскравий приклад гуцульського стилю — це хрещата Струківська церква в Ясінях. У плані дерев’яних церков долина Тересви порожня — там згоріла остання церква в Нересниці, її наближена копія зараз стоїть в Ужгороді — на старому цвинтарі. Також із відновлених останнім часом церков раджу відвідати недавно збудований храм у Міжгір’ї (тут отець Василь Мандзюк поставив бойківську церкву), також вартий уваги збудований отцем Володимиром Проданцем храм у Лугах на Рахівщині.

Називаючи церкви для нашого ТОПу, Михайло Сирохман керувався насамперед тим, як збережені ці пам’ятки, відтак, він згадав ті, які зазнали найменших впливів і перебудов і постають перед нами майже у первісному вигляді.

Знаний експерт у сфері закарпатського туризму професор Федір Шандор поділився із нами своїм списком дерев’яних храмів, які радить відвідати кожному туристові на Закарпатті. Професор Шандор свій перелік складав за наступними принципами: церква повинна вражати, по-друге – виглядати привабливо, бути відреставрованою і не покритою бляхою, по-третє, ці церкви в отакій-от добірці презентують різноманіття стилів дерев’яної архітектури храмів – яке можна побачити на мультикультурному Закарпатті.

– Почнемо з далекої Ясіні — там є унікальна Струківська гуцульська церква. Потім я би назвав Колодне – то є найстаріша дерев’яна церква в країні. Далі – Ужок — навіть з усіма нюансами, які останнім часом з’явилися там внаслідок дій церковної громади, ця церква лишається візитівкою Закарпаття. Потім обов’язково церква в Гукливому на Воловеччині, та яскраві приклади закарпатської дерев’яної готики — церкви в Данилові на Хустщині та в Новоселиці на Виноградівщині. Також варта уваги церква в Лікіцарах на Перечинщині – це найменше гірське село в Україні, тут всього 20 жителів, а церкву нещодавно відновили коштом киянина, який купив собі садибу в цьому селі і перейнявся проблемою збереження старовинних церков.

Гід Олена Кудря, директор турінфоцентру «Сторнац» водить екскурсії храмами Закарпаття й за її словами, намагається хоча б на годинку затягнути туристів до дерев’яного храму, якщо він є по дорозі і навіть не включений у розважальний тур. Отже пані гід подає свою підбірку.

ото: mukachevo.net

– Це Олександрівка на Хустщині: храм із відомої четвірки унікальних готичних дерев’яних церков, там варто дивитися не тільки на зовнішню архітектуру – тут вражають унікальні старовинні розписи на рідкісну тематику. Наприклад, цікавий сюжет про 10 дів — п’ять мудрих і п’ять немудрих. Це однозначно залишить у вашій душі неймовірні враження. Ще одна церква яка вражає і ззовні, і всередині — це Новоселицька. Вона – приклад найкраще збереженого древнього храму на Закарпатті, також тішить туристів історія про сокиру Пинті, яку він начебто увіткнув в іконостас цієї церкви. Звісно, у топ-списку хрещата гуцульська – так звана Струківська церква в Ясіні, вона єдина добре збережена з прикладів такого стилю на Закарпатті. Також радила би відвідати Святодухівську церкву в Колочаві. Однозначно варта уваги Шелестівська церква в Ужгородському скансені — унікальна споруда, вражає своєю красою крім усього іншого вважається єдиною автентично збереженою дерев’яною церквою лемківського стилю на Закарпатті. Ну, і я обов’язково веду своїх туристів у Сухий — там містичне місце, церква старовинна, щоправда, повністю зашита у бляху, але всередині унікальні ікони XVII століття, які не залишають байдужими нікого.

 СТАРТУЄМО З УЖГОРОДА, А ТОДІ – ГОРАМИ В ДОЛИНУ

Отож, ми врахували аргументи дослідників, експертів та гідів, і наша ТОП-десятка дерев’яних церков Закарпаття набула такого вигляду.

1. м. Ужгород, Шелестівська церква св. Михаїла, музей під відкритим небом.

2. с. Лікіцари, церква св. Василія, Перечинський район.

3. с. Ужок, церква св. Михаїла, Великоберезнянський район.

4. с. Гукливий, Святодухівська церква, Воловецький район.

5. с. Колочава, Святодухівська церква, Міжгірський район.

6. с. Ясіня, Струківська церква св. Вознесіння Господнього, Рахівський район.

7. с. Колодне, церква св. Миколая, найдавніша в країні, Тячівський район.

8. с. Данилово, Миколаївська церква, Хустський район.

9. с. Сокирниця, Миколаївська церква, Хустський район.

10. с. Новоселиця, Успінська церква, Виноградівський район.

Для зручності розпочнемо подорож із Ужгорода (під «зручністю» мається на увазі спосіб подорожування – у цьому випадку вважаємо, що приїхали до Ужгорода залізницею. Бо якщо ви рухатиметеся на Закарпаття машиною через, наприклад, перевал на Воловеччині, вам зручніше буде розпочати оглядати дерев’яні храми із Воловеччини та Міжгірщини. Якщо через Ужоцький перевал – то першими ви побачите бойківські церкви Великоберезнянщини, ну, а якщо через Яблунецький – то це, власне, буде гуцульська Струківська церква в Ясіні). Нижче подамо коротку енциклопедичну інформацію щодо кожного храму.

ШЕЛЕСТІВСЬКА ЦЕРКВА – АВТЕНТИЧНА ЛЕМКІВСЬКА НА ЗАКАРПАТТІ

Отож, за нашим маршрутом перший пункт – це Ужгородський скансен, де зберігається унікальна лемківська церква св. Михаїла. зі села Шелестово. Це пам’ятка архітектури національного значення, у більшості джерел датою заснування вказується 1777 рік – саме тоді вона була побудована в селі Шелестів Мукачівського району. Коли у XX столітті у селі збудували новий мурований храм, дерев’яна Михайлівська церква відійшла у розпорядження шкіл в Ужгороді. У кінці 1920-х років надійшла пропозиція щодо придбання будівлі православною громадою Мукачева. Після цього церква була перевезена і освячена у місті Мукачево 5 серпня 1928 року. Деякий час церква була недоглянутою, доки не потрапила на територію Закарпатського обласного музею народної архітектури та побуту в Ужгороді у 1972 році. Шелестівська Михайлівська церква відноситься до класичного лемківського стилю народної школи зодчества і вважається найкраще збереженою у цьому стилі автентичною церквою на території Закарпаття.

 ХРАМ У ЛІКІЦАРАХ, ЩО НАНОВО ОЖИВ

 Другий пункт нашого маршруту, де варто відвідати дерев’яний храм, знаходиться у селі Лікіцари в Перечинському районі (межує з Ужгородським). Старовинна дерев’яна церква св. Василія збудована у XVII ст., сучасного вигляду набула під час перебудови 1748 року. Церква тризрубна, тридільна, з ялинових брусів. Донедавна церква була вкрита бляхою, але коштами місцевої громади її зняли і поклали ґонтове покриття.

ЦЕРКВА В УЖКУ ЗАЛИШАЄТЬСЯ ВІЗИТКОЮ КРАЮ

 Далі наш маршрут пролягає в Ужок – село на Великоберезнянщині, дерев’яна церква в якому є своєрідною візиткою Закрапаття. Це одна з найцікавіших споруд бойківського стилю. Ужоцька святиня увійшла до переліку 16 дерев’яних церков карпатського регіону (по вісім від Польщі та України), статус пам’ятки зі списку світової спадщини ЮНЕСКО отримала у 2013 році.

Церкви верхньої течії Ужа належать до бойківського стилю і мають численну рідню на Львівщині та у Польщі, до якої рукою подати з Ужоцького перевалу. Однак закарпатські церкви творять своєрідний підстиль. Ще на початку ХХ сторіччя такі церкви стояли чи не в кожному селі верхньої течії Ужа. Зараз збережено п’ять, але три нещадно перекрито бляхою. Ужоцька церква вже близько 100 років надзвичайно популярна. ЇЇ фото багато разів друкувалися у періодиці, книгах і буклетах. Чимало закарпатських художників присвятили цій видатній пам’ятці свої полотна, її зображення прикрасило єпископську каплицю та каплицю вчительської семінарії в Ужгороді.

 ІЗ ЦЕРКВИ В ГУКЛИВОМУ ПОЧАЛОСЯ ВІДРОДЖЕННЯ

Наступна наша зупинка – Святодухівська церква в Гукливому Воловецького району. Гукливська церква — найдавніший дерев’яний храм Воловецького району, збудований у XVIII столітті з ялиці на фундаменті з річкового каміння, і належить до верховинських шедеврів. У церкві Святого Духа був написаний Гукливський літопис. З 1998 до 2001 року церква страшенно занепала: шинґли (ґонти) прогнили, і дощ лив усередину. Зусиллями громадськості наприкінці 2001 року вдалося вкрити новим ґонтом дахи і опасання, але деревина зрубів уражена грибком і в окремих місцях підгнила. Саме з гукливської церкви розпочалася акція порятунку та привернення уваги до дерев’яних церков на Закарпатті. Тоді ж виявилося, що залишилося дуже мало майстрів, здатних виготовити дранку чи ґонти для покриття дахів церков. Увесь ґонт для перекриття церков у Гукливому, Уклині, Ясінях та нової церкви у Великому Бичкові виготовив Іван Молдован з села Щербовець Воловецького району.

Фото: derev.org.ua

У КОЛОЧАВСЬКОМУ ХРАМІ ЗАМІСТЬ ІКОН ВИСІЛИ ПОРТРЕТИ ВОЖДІВ

П’ята дерев’яна церква з нашої ТОП-10 – це Святодухівська у селі Колочава, дерев’яна церква-музей, найкращий зразок храму так званої межигірської групи. Згідно з написом на одвірку «Создан храм сей 1795 при парохові Іоані Попович при царі Францишкі ІІ майстрові Ференц Текка. Тоді був великий голод». Церкву зняли з реєстрації діючих храмів 9 січня 1953 року. Згодом ікони звідси було вмонтовано до іконостасу Шелестівської церкви в Ужгородському музеї архітектури і побуту. На місце ікон встановили портрети вождів пролетаріату. І церква, і дзвіниця дійшли до наших днів. Обидві пам’ятки було відреставровано у 1969–1970 рр. Дерев’яну двоярусну каркасну дзвіницю, що стояла біля церкви, перенесено до збудованої неподалік православної церкви й оббито бляхою. Парадокс полягає в тім, що дзвіниця, якою користувалася громада, втратила своє архітектурне обличчя, а церква, що була довго закритою і називалася «музеєм атеїзму», залишилася у своїй первісній красі. На сьогоднішній день у храмі розташовується Краєзнавчий музей села Колочави. Як культова споруда церква не діє.

ЯСІНЯ – ЦЕРКВА ОДНОГО ПАСТУХА

Святовознесенська церква в Ясіні (Рахівщина) відома як Струківська – одна з найдосконаліших дерев’яних церков на всій Гуцульщині, Внесена в 2013 році до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Струк — прізвище пастуха Івана, легендарного засновника храму, який звів його в 1824 р. (за іншими даними – в XVI ст.) на вшанування порятунку отари. Неподалік і трохи вище храму стоїть 11-метрова дзвіниця (1813), зрублена з ялинових колод. Зберігся різьблений іконостас (ХІХ ст.) У 1971 р. пам’ятку реставрували. У 1994 р. святиня була віддана місцевій греко-католицькій громаді.

КОЛОДНЕ – НАЙДАВНІШИЙ ДЕРЕВ’ЯНИЙ ХРАМ

Сьома церква з нашого списку – це Святомиколаївський храм у Колодному, що на Тячівщині, це найдавніша дерев’яна церква на території України, зведена у 1470 році. Пам’ятка архітектури всеукраїнського значення. Церква Св. Миколи Чудотворця належить до найдавніших пам’яток дерев’яного церковного будівництва України. Храм зберігає певні риси, властиві оборонним спорудам. Найдавніші частини — зрубні стіни — збудовано в XV сторіччі (фігурує 1470 рік) з колод завдовжки 12 метрів на кам’яному фундаменті, складеному насухо. Зруби надбудовано у XVI сторіччі. У XVII або у другій половині XVIII сторіччя перебудовано вежу, яку вкрило вибагливо пророблене двоярусне барокове завершення, а також прибудовано галерею над бабинцем та ґанок на різьблених стовпчиках. Під час реставрації споруди в 1969-1976 роках забрали престол та ікони, які так і не повернули. Ходять чутки, що він зберігається десь у Санкт-Петербурзі. Старі дзвони перевезли до нової православної церкви, хоча до приходу радянської влади храм був греко-католицьким. Тільки на світлині залишилися Царські ворота. Завдяки своїй великій вазі не знайшов нового власника тріснутий кам’яний престол на подвір’ї церкви.

ЦЕРКВА В ДАНИЛОВІ – ІЗ П’ЯТИ ТИСЯЧ ЯЄЦЬ

Святомиколаївська церква в селі Данилово на Хустщині була заснована 14 травня 1779 року. Про це свідчить надпис на дверях пам’ятки архітектури. Для зведення церкви було використано 5000 курячих та гусячих яєць. Завдяки географічному розташуванню, церква входить до складу Золотого церковного чотирикутника. Така умовна назва виникла у географічної території, по краях якої розташовуються чотири селища, де збудовані та збереженні давні дерев’яні церковні споруди. Серед дерев’яних церков, побудованих у готичному стилі у цьому районі, Миколаївська є однією з наймолодших. Наразі храм зачинений, богослужіння в ньому припинені і його відвідують лише туристи. У період з 2005 по 2006 рік із даху церкви в деяких місцях зняли покриття. Були надані матеріали для проведення реставраційних робіт, проте самі роботи не були виконані.У 2011 році з’явились повідомлення щодо аварійного стану церкви. У цей же період Михайло Дудаш, сільський голова Данилово, повідомив про наміри щодо створення організації «За відродження Данилово», яка допомогла б зберегти історичну та архітектурну пам’ятку. У тому ж 2011 році відбулась реставрація церкви, а 2012 реставраційні роботи тривали у дзвіниці.

ЦЕРКВА В СОКИРНИЦІ – ПРИКЛАД МАРМАРОСЬКОЇ ГОТИКИ

Передостання зі списку ТОП-10 дерев’яних церков Закарпаття – це Святомиколаївська церква в селі Сокирниця. Це справжній шедевр дерев’яної сакральної архітектури, яку називають мармароською готикою, або дерев’яною готикою Потисся. Джерела вказують, що цей храм первісно було збудовано у селі Шарвар (сьогодні – село Тросник у Виноградівському районі) на початку XVII століття. Тоді ж храм було перебудовано, над бабинцем піднялася нова висока башта, увінчана шпилем з чотирма фіалами по кутках, а поряд із церквою —дзвіниця, яка розташована окремо. Миколаївську церкву датують 1704 роком. Під кінець Другої світової війни храм було закрито, більшість ікон пропала. Вціліли тільки два образи Богородиці та ікона св. Миколи. Служіння в храмі відновилися лише в 1990 році, коли місцеві жителі взялися його дещо облагородити. А припинилися — в 1997-му, коли поряд із пам’яткою було збудовано новий греко-католицький храм.

ХРАМ ІЗ СОКИРОЮ ПИНТІ

І остання наша зупинка – у селі Новоселиця на Виноградівщині, де за щасливим збігом обставин збереглася одна з найвидатніших пам’яток українського церковного будівництва. Церква Успіння Пресвятої Богородиці – це архітектурний ідеал. Вона має бездоганні пропорціі й чудово вписана в панораму села. Крім цього, вона повністю розкриває можливості дерева, цей матеріал дивовижним чином вертикально вибудовується і набуває форми стріли, летючої конструкції, якимсь чудом прив’язаної до земної поверхні. Це найменша готична церква Закарпаття. Цей шедевр не лишився анонімним, як багато інших. У бабинці зберігся напис про те, що «храм робив Кочалович у 1669 році» Захоплення викликають архітектурні і декоративні деталі церкви. Шибки мають стародавню форму – круглі скельця оправлені дубовими рейками. На широких одвірках вирізано блискучу орнаментальну композицію з солярних знаків, «соняшників», «зубчиків» та «мотузків». Уся церква вкрита дубовим лемехом, що надає своєрідної лускоподібної фактури площинам дахів. Нижній ряд лемешів має фігурно вирізані кінці, які створюють цікаве мереживо світла і тіні на масивних брусах зрубів. Враження досконалості підсилюється всередині церкви. Церква належить до тих небагатьох в Україні, що мають настінне малювання по дереву. Збережене малювання ХVII сторіччя є унікальною пам’яткою українського малярства галицької школи, що виконувався в різні роки на замовлення мешканців села.

А ВОНИ Й ДОСІ ПІДПИРАЮТЬ НЕБО…

На цьому наша уявна (яка може за вашого бажання стати абсолютно реальною) подорож унікальним дерев’яними храмами Закарпаття завершується. Сподіваємося, вона надихне таки на справжню мандрівку, яка точно надовго вкарбується у вашу пам’ять. Чи це буде найближчим часом – бо ж кажуть, час Великого посту, власне, подібним поїздкам сприяє… Чи відкладете на потім – церкви ці стояли тут віки, почекають на вас і ще трохи.

…Розказують старі люди на Закарпатті легенду. Начебто, коли Господь іще по землі ходив, дійшов до нижнього кінця Волосянки (село на Великоберезнянщині – авт.), подивився вгору і махнув рукою – далі не пішов. Так і зосталася Верховина забута Богом – махнув Він на неї рукою… І може тому, що цей край гір і долів був забутим — відтак до нього пізніше прийшла цивілізація, він і залишився краєм дерев’яних церков? Старовинних, унікальних, подекуди — що ж мовчати? — невдало осучаснених, а відтак, спотворених… Але попри все, ці дивні храми досі зберігають у свої правічних зрубах та пощерблених ґонтових дахах свою таїну, вони є вмістилищем Божої благодаті (ми згодом спробуємо вас у цьому переконати репортажем із недільної служби в 300-літній дерев’яній бойківській церкві). Вони стоять на правічних горбах посеред гір — і тримають небо над закарпатськими Верховиною і Долиною. Чи то своїми височенними готичними шпилями, чи бароковими вежами. Цим нашим дерев’яним священним спадком нині захоплюється увесь світ — і ми маємо навчитися його берегти і розуміти.