Уже завтра соцмережі будуть завалені вечірніми фотографіями з цвинтарів. Ми обачимо сотні свічок, живе полум’я яких в сутінках та темряві створює справді вражаючу картинку. Але ми вирішили відвідати місця поховань в Ужгороді заздалегідь, щоб побачити, в якому стані перебувають вони щодня.
Головне, діюче, найбільш відвідуване кладовище обласного центру знаходиться за межею міста, в селі Барвінок. Напередодні Дня пам’яті ужгородці масово відвідують могили рідних, приводять їх до ладу, прикрашають квітами, вінками та свічками, вивозять на звалища сміття. Тому тут переважно все виглядає більш-менш пристойно. Проте давайте зазирнемо на найстаріший цвинтар, розташований практично в центрі, Кальварію.
Кальварія: місце пам’яті
На цей момент кладовище вважається закритим, ужгородців тут ховають вкрай рідко. Небіжчику треба бути відомим, мати певні заслуги перед містом, або… подейкують, щоб родичі мали достатні зв’язки і певну суму грошей.
Відповідно, Кальварія – досить-таки впорядкований цвинтар, до того ж в місті живуть чимало родичів тих, хто спочиває на пагорбі. Тому 1 листопада тут буде людно і світло.
Сюди ж прийде переважна більшість фотографів – це зумовлено саме популярністю і географічним розташуванням.
Поруч з впорядкованими могилами ми спостерігаємо і забуті, які давно ніхто не відвідував. Вони заросли травою, кущами і навіть молодими деревцями.
Кладовище старе, тому саме на кальварії ми можемо побачити чимало старих капличок і склепів. Здалеку вони виглядають цікаво і навіть загадково.
Але краще не заходити всередину. Тотальне розчарування. Колись ці споруди були задумані як родинні склепи, і побудовані були дуже цікаво і якісно. Але схоже, що з часом ті родини давно були вигнані з нашого міста, можливо і не вціліли, через це склепи руйнуються. А відсутність догляду призвела до того, що вони стали місцем уваги вандалів, хуліганів чи просто безхатченків. Вони зруйновані, ліпнина вціліла хіба в окремих місцях, поховання розграбовані і закидані сміттям, стіни розмальовані малолітніми дурниками…
Та все ж Кальварія в очікуванні Дня пам’яті все ж виглядає більш-менш пристойно та цивілізовано.
На відміну від нашого наступного об’єкту:
Військовий цвинтар на Шахті: місце історії
Це кладовище, хоча й молодше за віком, має не менш цікаву і важливу історію, ніж Кальварія. Майже на початку вулиці Тимірязєва, нижче кардіодиспансера розташований військовий цвинтар. Тут лежать бійці різних епох та різних армій: перші поховання на кладовищі датуються вереснем 1914 року. Із 1003 похованих тут вояків – 234 чехословаки, 12 італійців, 215 угорців, 2 німці, 107 поляків (з них більша половина галичани), 43 австрійці, 181 румунів, 178 росіян, які верталися з австрійського полону, 110 югославів та 81 невідомий (неповна інформація про особу).
Свого часу, у 2012 році ентузіасти провели на цьому цвинтарі прибирання і розчистку чагарників, засипали територію гербіцидами – і можна було побачити чимало цікавих старих надгробків, і навіть щось на кшталт бетонної кафедри для проведення служб капеланами. Пошуковці ГО "Спілка чехословацьких легіонерів" провели чималу роботу в архівах по з’ясуванню, хто саме, де і коли був похований на Шахті. Ба більше – вже було анонсовано масштабний проект по відновленню кладовища, впорядкуванню і встановленню меморіального комплексу. Була підписана тристороння угода, згоду на участь в проекті дали навіть Міністерство оборони Чехії, австрійський Червоний Хрест та інші іноземні та вітчизняні організації.
І от найсумніше: зараз, через 5 років можна сказати, що всі грандіозні плани залишилися, на жаль, лише на словах і на папері. Чому так сталося – тема окремої і дуже складної розмови. Ось так виглядає зараз цей історичний цвинтар:
З правого боку фото – не надгробок, а стовп паркану.
Лише декілька пам’ятників різного ступеню зруйнованості можна побачити збоку від заростів.
А інколи можна ледь-ледь вгадати обриси могил…
Гірко.
Лише одна частина цього цвинтаря і цілком впрядкованою – угорська громада розчистила майданчик і встановила ряди дерев’яних хрестів. Виглядає вражаюче.
Варто додати, що з того боку кладовища, що виходить на вулицю Тимірязєва, є декілька відносно свіжих могил, територія навколо котрих трохи розчищена і навіть встановлено великий хрест.
Загальне враження від цього цвинтаря сумне, але не настільки гнітюче, як від наступного об’єкту.
Кладовище на Капушанській: місце глибокого сорому
Саме так – гнітюче. Великий старий цвинтар, що знаходиться біля вулиці зі жвавим рухом. Не центр міста, але й не його околиця. Поруч вирує ринок "Білочка", проїжджають машини та автобуси в Новий район та Сторожницю. Всім відомо, що за громіздким бетонним забором є кладовище, але мало хто звертає увагу на той жалюгідний стан, в якому воно перебуває.
Кладовище засновано наприкінці XIX століття. Неподалік знаходиться тодышня міська (нині обласна) лікарня, і кажуть, що тут ховали здебільшого бідняків, які померли у медичному закладі. Ще подейкують, що тут ховали тих, хто вмер від холери, чуми, тифу та інших вкрай небезпечих хвороб, збудники яких можуть жити десятиріччями.
Не знаю, чи це правда, але відчуття від відвідування просто жахливі. Все заросло, все порушене, все забуте і закинуте. Лише місцями проглядаються залишки цікавих надгробків і масивних металевих хрестів. Брудні доріжки, протоптані перехожими помж могил, а часом – і просто по ним. Минулорічні пластикові квіти. Нечислені відносно нещодавні могили (офіційно цвинтар закритий), серед яких чимало малесеньких – дитячих. Часом без дат народження і смерті. Занепад. Сум і сором. Такого не має бути майже в центрі міста, що позиціонує себе як європейське.
Можливо, фотографії передадуть цю атмосферу…
В Інтернеті є інформація, що цей цвинтар свого часу передали одній з релігійних громад міста в обмін на дозвіл побудувати поруч церкву. Що ж, ті могили, що знаходяться всередині паркана навколо церкви – справді доглянуті.
Щодо інших – фотографії вище цілком красномовні.
День пам’яті про померлих ось-ось настане. Але схоже, що її вистачить не на всіх…
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.