Коли Василь Свида повернувся через вісім років з Чехії, де шукав кращої долі власному таланту, рідна земля його зустріла немило: мати осліпла, брат Іван упокоївся в далекій Аргентині, а сестри Ганя та Поланя померли. Подався до Ужгорода, познайомився з художниками, і Андрій Коцка тоді запропонував йому залишитися в Ужгороді.
Сьогодні Ужгород всенародно вирізьбив народного різьбяра, руками заслуженого художника України Михайла Михайлюка; меморіальну дошку з бронзи відкрили на будинку, де жив і творив Василь Свида, лауреат Національної премії України ім.Т.Шевченка, народний художник України.
За день до нинішньої події на новій хаті, що постала в рідному селі митця Пацканьові, встановили теж нову меморіальну дошку, яку зробив учень Василя Івановича Михайло Белень.
Популяризувати творчість Василя Свиди ніхто б краще не зміг, як його власний син Ярослав, який чималий шмат свого життя кладе у вінок пам’яті батька. На відкритті меморіальної дошки був присутній і онук академіка, лауреата Шевченківської премії, Героя України Бориса Возницького Андрій, який також допомагає зберігати пам’ять про нашого відомого земляка. Як і нинішній власник будинку – лікар Руслан Федько. Сьогодні всі вони отримали заслужену подяку.
Володимир Микита, ще один корифей закарпатського мистецтва, академік, теж лауреат Шевченківської премії, відзначив, що знав Василя Івановича ще з 1947-го року і до його останніх днів, і той завжди був у роботі. «Будучи зовсім юним, він пішки пішов із рідного Пацканьова в Ясіня на Рахівщині, щоб учитися. І таким був усе життя – якщо ставив завдання, то обов’язково його виконував. Також Василь Іванович так знав психологію, душу нашого народу, що як мало хто передав у свої творах закарпатську ментальність. Дякую за все, що зараз робиться в пам’ять про Василя Свиду, він залишив нам великий скарб. Не забуваймо про нього», – підсумував Володимир Васильович.
Як відзначила модератор сьогоднішнього зібрання мистецтвознавець Олена Приходько, два дні тому відзначали день народження скульптора, а історія створення нинішньої пам’ятної дошки, як і намагання створити меморіальний музей митця, почалися ще 25 років назад. Тоді ж, чверть століття тому, були зроблені перші ескізи для пам’ятної дошки, а лише зараз, у тому числі завдяки меценатам, постала у бронзі робота заслуженого художника України Михайла Михайлюка.
У творчості Василя Свиди, наголошувалося, – продовження кращих традицій народного закарпатського мистецтва у поєднанні з прийомами професійної скульптури. «Промінчики духовного світла нашого краю» в роботах митця відзначив у своєму виступі сьогодні заступник голови Закарпатської обласної державної адміністрації Олександр Петік. Заступник голови обласної ради Петро Грицик нагадав, що Василь Свида був дуже багатогранною людиною і відстоював інтереси краян, будучи депутатом Ужгородської міської ради та депутатом Верховної Ради України.
Заступник Ужгородського міського голови Олександр Білак підкреслив, що Василь Свида мав світове визнання, виховав багатьох митців, які і зараз прославляють Ужгород та Закарпаття.
Священик отець Іоан провів освячення меморіальної дошки, до речі, вона вже кілька днів відкрита для огляду.
Заступник генерального директора Національного українського музею народного декоративного мистецтва (м.Київ) Людмила Білоус розповіла, що в цьому столичному музеї знаходяться 15 робіт Василя Свиди, закуплені Міністерством культури впродовж років із численних виставок.
З теплими словами про корифея виступили і голова Закарпатської організації Національної спілки художників України академік Борис Кузьма, і заслужений працівник культури України Василь Габорець, нагадали, що Свида – перший закарпатець, який отримав найвищу творчу відзнаку України – премію Тараса Шевченка. Племінниця скульптора розповіла про дитинство Василя Івановича, який у 5 років залишився без батька, про стареньку хату, де в одній кімнаті жило 17 осіб різних поколінь родини.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.