А осінь мінлива, як жінка.
Сонлива й прекрасна, рясна і зрадлива, то в сонці купає, то миє дощем.
І в осені казка.
В цій казці живуть найпрекрасніші люди, які в багатстві різнокольорового листопаду збирають останні крихти сонця, а з ними – й рясноту достиглих плодів.
І ми поблукали в тих променях, і закохалися в жовтень, сонливий й прекрасний, рясний і зрадливий, що в сонці купає і миє дощем… Разом з Катериною Ірхою:
«Кизильник, дикі лимони, бояришник, барбарис, гінкго білоба, Адамове яблуко і банальна груша…»
«Осінній шафран. Отруйний чи токсичний… Коротше, не дружній до людей.»
«Закохайтеся у це місто!
Я шукала сьогодні осінь. Таку, знаєте, банальну – золоту, з пожовклим листям й ізюмом на деревах… Та ж це Ужгород! Дерева зелені, квітне усе! Я нарахувала 17 видів квітів, які не в курсі про жовтень… Але! Попри зелень на деревах, я знайшла кілька крутих листочків, які в курсі про жовтень.»
«Ужгород прекрасний за будь-якої погоди. Він самодостатній і повільний. Йому 1124 роки – куди вже поспішати?»
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.