За фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження» відбулась знакова подія для ромської молоді Ужгорода. А саме – відвідини Музею ромської культури в місті Брно.
З яких причин, чому, для чого була необхідна така віддалена поїздка за кордон? Можливо десь поруч є відповідні культурні центри з історії та культури ромів? Чи є подібні заклади у нас в Україні? Відповіді на ці питання ми шукали разом із Євгенією Навроцькою. Та все – за порядком…
Нарешті, після майже двомісячної підготовки, телефонних переговорів та e-mail переписки, поїздка відбулась.
Перехід 10.08. 2017 року через кордон КПП Ужгород – В. Немецьке був досить важким. Майже 5 годин (з 4.30 по 9.10 ранку) ми стояли в черзі на паспортний та митний контроль. Оскільки група складалась з більшості ромів, то у нас єдиних з усіх, хто був у черзі, провели додатковий огляд на окремому майданчику. Харчі, які були підготовлені для всіх 8 учасників поїздки, довелось викинути у сміття, через заборону перевозити м’ясні та молочні продукти!
Через літню спеку , попри постійну роботу кондиціонера, висидіти в машині було важко. До Брно ми доїхали о 18 годині! Оселились в готелі у ромському кварталі, неподалік Музею ромської культури.
Вранці було дуже приємно, коли нас дуже привітно зустріли працівники музею Єва Діттінгерова (Eva Dittingerová) – лектор музею, керівник програми для вчителів та школярів та Мілада Завадська (Milada Závodská) – завідуюча бібліотекою музею та куратор книжкового фонду. Усього в Музеї ромської культури працює 21 співробітник музейної справи.
Очолює роботу науковий співробітник, ромка Яна Горватова (Jana Horváthová), донька ініціатора створення музею в м. Брно Карла Голомека, дисидента 60-х років та правозахисника, який у 60-70-х роках співпрацював з майбутнім президентом Чехословаччини ( 1989 -1992) Вацлавом Гавелом.
Карел Голомек ще у 1969 році організував виставку ромських ремесел Чехословаччини. Але вона було закрита у 1973 році. Колекція збереглась і лягла в основу сучасного музею. У 1991 році розпочався новий етап у розвитку Музею ромської культури. Було підготовлено 52 колекції. У 2004 році крайове Моравське ромське товариство отримало у довготривалу оренду нинішню будівлю у ромському кварталі Брно за адресою Братиславська, 67. У 2005 році відбулось відкриття музею. Спочатку було відкрито тільки кілька залів. Сьогодні – це велична чотириповерхова будова, що містить 12 постійно діючих і змінних експозицій. Нині у 13 фондових колекціях нараховується 19 тисяч предметів. Наприклад, у Фото-фонді є відділи чорно-білих та кольорових фотографій 900 історичних, музичних колективів, фото одягу, ремесел тощо. Особлива роль відводиться Документальному та архівному фонду, який очолює Душан Слачка. Це збірки документів, які видавались ромам, посвідчення, довідки, хресні листки, кореспонденція (листи, листівки). Фонд рукописних матеріалів нараховує 22 000 експонатів, але виставлено в експозиціях тільки 2300 елементи.
Доповнюється фонд спогадами поважних ромів про минулі часи: участь у озброєному опорі проти нацистів, перебування у гетто і концтаборах, способах кочівництва та інші.
Гордістю музею є Фонд старих та сучасних фільмів на різноманітну тематику. Для нас був спеціально підготовлена відео- хроніка про життя ромів Ужгорода за 1922 та 1936 роки, яку ми переглянули з величезним інтересом.
Про Фонд текстилю можна багато говорити, адже він складається з різноманітних видів чоловічого, жіночого та дитячого повсякденного та концертного одягу, хусток, капелюхів. Ми вже не говоримо про Фонд афіш, плакатів, які зберігаються на високому професійному рівні. Звичайно, дуже цікавими була для нас переглянути виставку ювелірних виробів, культура виготовлення яких втрачена у ромів Закарпаття.
Одним з найбільших є Книжковий фонд, який нараховує понад 8 тисяч примірників. Його роботою керує Мілада Завадська. Підрозділами фонду є фонд ромських періодичних видань: газет, публікацій, журналів. Нещодавно працівниками фонду була підготовлена виставка : «Образ ромів у медіа» з 24.10.2013 по 23.02. 2014 рік про негативні публікації про ромів з виявами антиромських стереотипних уявлень. На жаль, виявилось, що таких набагато більше, ніж позитивних. Вони свідчать інколи про непрофесіоналізм журналістів, які глибоко не вивчивши тему життя ромів, поверхнево подають інформацію, сприяючи формуванню антиримських поглядів. Цікаво було подивитись на «Часову вісь про ромів 1918 – 1938 роки», довжиною понад 10 метрів, на якій відображено зростання публікацій на ромську тематику.
Про це все ми прослухали лекції, з використанням сучасних технологій. Виявилось, що в експозиціях виставлено тільки 10% від того, що зберігаються в фондах музею. Ми не говоримо про види жител, музичні інструменти, рецепти ромської кухні, фольклорний матеріал. Про роботу працівників музею можна довідатись зі щорічного Бюлетеню Музею Ромської Культури. Уже вийшло 26 таких збірок.
Сучасна робота Музею ромської культури в м.Брно – багатогранна. Це і проведення свят ромської культури, і робота з учнівською молоддю, і організація майстер-класів з виготовлення виробів з дерева, глини, лози. Пошук майстрів ковальської справи, з виготовлення дзвіночків. Передача молодому поколінню вмінь з техніки виливання металевих котлів. В музеї представленні різноманітні збірки ромів майже з усього світу: Індії, Чехії, Словачини, України, Австрії, Німеччини, Польщі. Cвіт для ромів без кордонів.
Працівники надали нам своєрідний повчальний урок, яким показали, що сучасна робота музею це не тільки огляд музейних експозицій, а і зустрічі з цікавими людьми. Вони запросили двох видатних ромів Чеської республіки. Ними були Гейза Горват та Міхай Бенішек. Гейза – видатний сучасний письменник, композитор (автор багатьох пісень типу «галгото», сучасних балад ), журналіст, неформальний лідер щорічного Міжнародного ромського фестивалю «Кхаморо». До речі, цього року основною темою виступів музичних ромських колективів був… вальс.
Міхай – науковий співробітник «Ромських студій» Празького Карлового університету. У липні він захистив докторську дисертацію за темою «Дослідження говірок ромів міста Ужгород та Ужгородського району». Зрештою, розповісти про всі враження навіть неможливо!
Довідавшись про мету нашого візиту, працівники музею надали нам методичну допомогу у створенні власних експозицій. Для цього просто треба відповісти на наступні питання:
Що ви хочете створити? Для кого? Про кого? Чому? Що ви маєте? Для чого це необхідно? Ось з цими мотиваційними питаннями ми повертались додому. Дорога назад додому здавалась набагато коротшою, адже кожен висловлював свою думку з побаченого і почутого.
Едгар: « Я вперше побачив, що взагалі є ромський музей. Якщо ми би зробили щось таке подібне, то українці би більше поважали ромів».
Віктор: «Експозиції музею змінили мої уявлення про ромську культуру. Вона виявляється є багатогранною, насиченою і достойна уваги. Побачив дуже багато матеріалів. Зрозумів, як формуються виставки. Як працює музей. Думаю нам би це було під силу».
Янош: «Уперше в житті побачив ромський музей. Щасливий з того. Коли повернусь додому, розповім про все своїм землякам. У нас вдома ще збереглось багато речей, подібні з яких виставлені в експозиціях в Брно. Вони можуть стати основою місцевого або меморіального музею».
Олена: «Для мене, як представника не ромського народу, відвідини музею мають велике значення для формування позитивних емоцій щодо ромів, покращення взаємопорозуміння, налагодження контактів».
Замість резюме: Свого часу в Ужгороді в кінці 1990-х років був створений музей ромської культури на базі товариства ромської культури «Романі Яг». Проте, цей музей був зруйнований учнями Ужгородської школи № 13, через те, що вони не розуміли значення музеїв у збереженні історії власного народу.
Попри те, що в Ужгороді працюють понад десяток музеїв (історичних, меморіальних, краєзнавчих), на сьогодні немає жодного, який би розповідав про історію походження ромського народу, його етнографічні групи, традиції, види одягу, розкриття наруги над ромським народом під час Голокосту. Через ці, зокрема, фактори ромська молодь не володіє достатньою інформацією про історію свого народу. З іншого боку – це прояви не толерантного ставлення до них зі сторони представників інших національностей.
Тому відвідини Музею ромської культури міста Брно виправило, бодай, трохи одну з цих проблем: дало змогу краще зрозуміти ромській молоді історію свого народу, як основи, естетичного виховання ідентичності та самоусвідомлення. Зацікавлення власною історією і культурою, повага до життя та побуту предків, сподіваємося, сприяли пробудженню творчості, формуванню повноцінної особистості наших колег по подорожі. Ну, а працювати над виправленням другої – доведеться і самим ромам. Приклад того, як це зробити, вони побачили!
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.