Закарпатський липень: високий градус активності

Увесь місяць жителі області перейменовували вулиці, протестували, плакали та одружувалися, аналізує кореспондент Укрінформу.

Минулий місяць на Закарпатті пройшов місцями аж занадто активно. Наче й пора відпусток – а градус напруги в суспільстві іноді зашкалював.

ЯК В МУКАЧЕВІ ЗАМІСТЬ ВУЛИЦІ ШУХЕВИЧА З’ЯВИВСЯ ТУПИК МОСКАЛЯ

Щойно устигли вщухнути скандали навколо перейменування одного зі столичних проспектів  на честь командира УПА  Романа Шухевича, як цю тему підняли на Закарпатті. Підняв, звісно, Геннадій Москаль, який ось уже два роки послідовно та креативно займається декомунізацією області (місцеві навіть підтрунюють, що це – чи не єдине, що йому справді добре вдається). Усі ж пам’ятають, як минулого року в глухих гірських селах  замість вулиці Леніна з’явилася вулиця Джона Леннона. 

Власне, ще минулого року Геннадій Москаль захотів увічнити ім’я командира УПА Романа Шухевича, перейменувавши в його честь  одну із мукачівських вулиць. Але проти нібито була громада:  апелювали, зокрема, до причетності УПА до єврейських погромів, а Мукачево, як відомо, місто евреїв (цей факт змінився лише після Другої світової війни). Ну а крім того, Мукачево – це місто Балог, а їм Москаль, відомо, як кістка в горлі.  Словом, розпорядження голови ОДА щодо перейменування вулиці в 2016-му не виконали. Ну то він вирішив сам. Тому Геннадій Москаль за свої гроші виготовив табличку «Вулиця Романа Шухевича» та власноруч почепив її на одному із будинків.

У місті це розцінили як диверсію. Ну й менше як за тиждень на сесії Мукачівської міськради одразу зібралася комісія із перейменування, і вулицю, насильно названу Москалем іменем Шухевича, перейменовують на честь Андрея Шептицького. А разом із тим увчнюють в Мукачеві й ім’я самого голови ОДА:  у місті за наказом міськради зявляється тупик Москаля Геннадія. Отакий от троллінг.

Москаль, звісно, образився – і подав на Мукачівську міськраду до суду. За його словами, рішення Мукачівської міськради про перейменування вулиць від 6 липня прийняте з грубими порушеннями законодавства, а розпорядження голови ОДА обов’язкове до виконання по всій території області й може бути скасоване тільки Президентом України або Окружним адміністративним судом.

«Тому перейменування вулиць у рамках декомунізації залишається в силі. В Мукачеві й далі офіційно є вулиці Героїв України Романа Шухевича й Степана Бандери, які внесені в Єдині інформаційні системи України», – заявляє Геннадій Москаль.

– Перейменування вулиць у Мукачеві, як і в будь-якому іншому місті є закономірним процесом – варто зазначити, що в Україні загалом та в Закарпатті зокрема не всі погоджуються із тим, щоб називати вулиці та площі іменами історичних постатей, які не мають жодного відношення до даного міста. Мукачево не є винятком, але в даному рішенні простежується досить цікава політтехнологічна складова, – коментує аналітикМаксим Іванов. – Рішення щодо змін назви вулиць ухвалили всупереч розпорядженню голови обласної адміністрації щодо їх перейменування в рамках законів про декомунізацію, очевидно, очікуючи на відповідну реакцію з боку Закарпатської ОДА. Але техніка виконання в тому, що нові назви – це імена виданих діячів греко-католицької церкви в Україні: кардинала Любомира Гузара (замість Бандери) та митрополита Андрія Шептицького (замість Шухевича). Задум був в тому, що демарш голови адміністрації проти новоназваних топонімів – це вже не просто чергова акція проти влади у місті Мукачево, а виступ, спрямований проти діячів греко-католицької церкви.

З точки зору політичних технологій  ідея досить цікава. З точки зору здорового глузду – це очевидна недобросовісна маніпуляція, спрямована на те, аби протиставити імена суперечливих політичних діячів минулого релігійним діячам сьогодення та змістити інформаційний акцент під час контрнаступу Москаля. Уявіть можливе інформаційне повідомлення, що формуватиметься в свідомості пересічного громадянина: голова Закарпатської обласної адміністрації виступає проти греко-католицької церкви. Вважаю, що саме це і могло бути кінцевою метою.

А щодо "тупику Москаля" – це один із методів боротьби по лінії «Балога-Москаль». Очевидно, що це не остання показова акція – як і не перша, – каже Максим Іванов.

ЧОМ ТИ НЕ ПРИЙШОВ, ПРЕЗИДЕНТЕ?

Разом із тим, липень на Закарпатті також став місцем невиправданих сподівань. Справа в тому, що тут очікували візит Президента Порошенка (що й казати, дорожню розмітку почали вже були наносити!), називались попередні дати 17 та 20 липня. Але у липні Закарпаття в щільний графік Петра Порошенка так і не потрапило. Поїздка мала бути робочою, навіть маршрут був відомий – гарант мав відвідати Боржавську вузькоколійку (на неї притягли ретро-паровоза, уже наступного тижня його мають запустити), унікальний Музей лісу та сплаву та один із КПП на кордоні.  Ну а злі язики багато говорили й про те – вже вкотре! – що Порошенко везе на Закарпаття нового «намісника»  замість Геннадія Москаля.

– У мережі вже навіть озвучували і прізвища,  – каже Максим Іванов. – Начебто ті люди вже навіть пройшли співбесіди на Банковій та готуються до призначення! Очевидно, що ті, хто так завзято розповсюджував ці чутки, банально не читали закони, згідно яких сьогодні призначення на посаду голови обласної адміністрації проходить виключно за конкурсом, який оголошується після звільнення попереднього голови з посади. Кожен бажаючий може подати пакет документів до Комісії з питань вищого корпусу державної служби, яка після проходження усіх необхідних конкурсних процедур рекомендує Президенту осіб для призначення на посаду. Процес цей триває не один тиждень, і тому усі чутки щодо нового голови – це свідома маніпуляція, – наголошує аналітик.

Впевнений, що дата наступного візиту Петра Порошенка на Закарпаття буде узгоджена і можу висловити припущення, що наступний офіційний візит на Закарпаття буде здійснено не Президентом, а Прем’єр-Міністром України – це був би дійсно логічний крок в усіх сенсах, – каже Максим Іванов.

НЕ ТРЕБА НАМ ГЕСИ, ВИ РІЧКУ НАМ ДАЙТЕ!

Найгарячіше було в липні на Хустщині – там люди вийшли на протест проти забудови місцевих річок міні-ГЕСами. Детальніше про проблему можна почитати у нашому аналітичному матеріалі на цю тему

А коротко суть проблеми у тому, що на Хустщині запланували побудувати каскад міні-ГЕС на річці Ріка. Голова РДА (який нашій редакції так і не надав відповіді на офіційний запит) Назар Палій призначає громадські слухання у селах, де мали постати ГЕСи. Але в одному із сіл, Березові,  люди запримітили, що щось тут не так: спочатку наклад газети із оголошенням про слухання у трьох селах не потрапив на прилавки, тоді на самих слуханнях з’явилися якісь дивні молодики, а в Березові узагалі голова почав громадські слухання без громади, зачинившись у клубі із бюджетниками під конвоєм цих же дивних молодиків, які селян, що таки пронюхали про слухання в клубі, не хотіли туди пустити. То люди взяли й перекрили обласну дорогу – уже за лічені години про них говорила уся область, а за кілька днів – країна.

– Нові проекти масштабної забудови гірських річок Закарпаття ГЕСами – призвели до масового протистояння громад забудовникам, яких підтримує місцева влада, –  каже еколог, громадська діячка, керівник ГО «Екосфера» Оксана Станкевич-Волосянчук.  – Найактивніше стали на захист своєї річки Ріки мешканці Хустського району. Хустяни першими створили громадську спілку «Захист і збереження р. Ріка».

Мова йде про надприбутки від дотаційної малої гідроенергетики в кишені власників ГЕС, тому ніхто не поступиться ні річками, як дармовим природним ресурсом, ні «зеленим тарифом», оскільки мала гідроенергетика є нерентабельною без підтримки держави,  вважає  громадська активістка.

ЗАКАРПАТТЯ У ЖАЛОБІ

Наприкінці місяця закарпатців підкосила новина про те, що у зоні АТО під час обстрілів загинули троє воїнів. Двоє із них  зовсім молоді хлопці, 21-22 років – це Сергій Гладкий та Золтан Балаж, у якого залишилася дружина й дитя. Про смерті на війні повідомляли у прес-службі ОДА – чого зазвичай ніколи не роблять. На вимогу волонтерів оголосити в державі жалобу за загиблими (адже дев’ять хлопців загинули в один день), 21 та 22 липня таки були оголошені  днями жалоби на Закарпатті: на адмінбудівлях  приспустили прапори та обмежили розважальні заходи.

А вже за пару днів війна забрала ще одного закарпатця – сина, мужа та батька Олексія Калабішку. За воїном оголосили три дні жалоби у його рідному місті Мукачеві.

– Таку страшну ситуацію ми мали влітку 14-го року, коли в одному бою втрачали по 3-є хлопців, – коментує  Галина Ярцева, волонтер, голова Руху підтримки закарпатських військових. – Необстріляні були, недосвідчені. Зараз інше. Те, що знаю я:  ворог начхав на будь-яке перемир’я,  "хлібне" чи "водне". І б’є із забороненого калібру та підло запускає снайперів…. Я вважаю, що за кожним загиблим треба оголошувати траур, так, як це зробили в Мукачеві за Олексієм Калабішкою і в Королево за Золтаном Балажем. Тільки тоді ми навчимося співчувати і відчувати себе єдиною країною.

РАВЛИКИ ІЗ ЧАСНИКОМ – АБО ЩО ОБОВ’ЯЗКОВО ТРЕБА СКУШТУВАТИ НА ЗАКАРПАТТІ

Ну й аби завершити наш огляд на мажорній ноті – розповімо про ще одну закарпатську подію, яка несподівано стала топом в новинах. Йдеться про відкриття равликової ферми на Хустщині, у Нижньому Селищі, яке й попри цей факт було справжнім гастрономічним курортом зі своїми сирами та еко-м’ясами. Ферма равликів на Закарпатті може вирощувати до 10 т равликів на рік. Готують їх тут у трьох варіантах: равлики по-бургундськи – з додаванням томатів та часнику, равлики "шафрано" – з шафраном та іншими травами, по-закарпатськи – з селиським сиром (назва від "нижнє селище"). Вартість екскурсії із дегустацією – 100 гривень із людини. Записуватися, як ви здогадалися, треба заздалегідь.

– Гастрономічні тури в Закарпаття на сьогодні є найбільш популярними, вони входять в must visit  список провідних туроператорів, що везуть туристів на Закарпатті саме через смаки, – каже експерт із туризму Олександр Коваль. – Основними делікатесами залишаються сири, також популярні винні тури та відвідування крафтових пивоварень.  Тільки на Закарпатті можна скуштувати такі делікатеси як буйволячий сир чи молоко, тут же на Хустщині та на Виноградівщині. Або відвідати закарпатське ноу-хау – леквар у Ботарі. Також слід відзначити унікальне господарство у селі Тур’я-Ремета, де на висоті 240 метрів над рівнем моря вирощують часник. Що цікаво, на сьогодні «турянський часник» завойовує довіру споживачів через екологічність та походження часнику, та відвойовує першість серед регіональних продуктів Перечинського району. У свою чергу, етно-корчма «Підкова» у місті Перечин пропонує кулінарні страви з часнику. Це і часниковий суп, часниковий пиріг, вже дегустували навіть і морозиво з часнику, – каже Олександр Коваль.

Ну й треба сказати, що часникову тему розіграли навіть на традиційному закарпатському параді наречених, що відбувся на початку липня в Ужгороді. Наречена надягла сукню, прикрашену часником, молодий мав бутоньєрку із часнику, перший танець молодята виконали на часниковому полі, а торт – у вигляді, звісно ж, часнику – їм спік маестро Валентин Штефаньо.