Свій рецепт чудової закарпатської страви пропонує ресторатор з Перечина Михайло Барник.
Це – класичне лечо, наїдок, що точно входить у перелік "закарпатських наркотиків" поруч із бограчем і бринзою.
Готуймо на природі – пропонує автор! І їжа виходить добра, і написано – смачно! От допис у рубриці «Перечинські кулінарні цікавості од Діда Мішка»:
«На дворі, людкове, літо. А вліті дідо любить їсти Лечо. А коли ще його їсти, як не тепер? – повно свіжих, смачнезних парадичок і перця й у керті й на базарі.
Шиліякі шашлики діда вже надоїли, даже в лісі коло потука, а тому тільки Лечо. На фотках всьо видко, але мало й розкажеме – дахто любить читати.
Зачинаємо із підготовки: п’єме півдеци, далі ріжемо цибулю півкільцями; паридички – обдерти від шкіри (можна в кип’яток, а можна й ножем, як у кого є час і натхнення), перець беремо соковитий і грубий і країмо середніми платками.
Далі – казанок на вгинь, туди верхновату ложку смальця-масті й цибулю.
Як помнякне, кидаємо крижалка пікниці. Можна, звичайно, й без ковбаски, але дідо вже не в тих роках, щоб так чудити)
Як від вогню потягне смачним димком, даємо перець, трошки тушкуємо, а далі – надрібно порізані парадички, бо вони мають стати на п’юре.
Тушкуємо, п’ємо півдеци, вдихаємо смачні аромати…
Спеції: сіль, перець, солодка паприґа, секретна закарпатська приправа Веґета й малинько цукру.
Коли вже майже-майже, заливаєме сметанков. Найліпше – густов, аж солодков, домашньов.
Хай ще мало кипне й на стіл.
Лечо доброй тим, що готується дуже швидко, кількість і співвідношення інгридієнтів можна змінювати – все одно вийде смачно.
А якщо на природі, то взагалі умммммммм)».
Смачного!
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.