Мото-літо у Норвегії

Четверо українських байкерів, один з яких  ужгородець, на мотоциклах подолали відстань у 5 тисяч кілометрів аби побачити найбільший фіорд Норвегії .

Ідею ужгородського байкера Олега «Полярника» підтримали 2 байкера з Києва Роман на прізвисько «Паспарту» і Павло, та Ігор «Путь» з Білгород-Дністровського. До подорожі готувалися понад пів року.  Адже у  мандрівці  до Норвегії, яка тривала майже 2 тижні,  важливо врахувати усе до дрібниць, зізнаються мотоциклісти. 

З України друзі стартували 17 червня. Маршрут проходив через Польщу, Німеччину, Данію, далі поромом у Норвегію.  У кожній країні мандрівники намагалися побачити щось цікаве.

Так, у перший день байкери  зробили зупинку удійсно королівському місті – у  Кракові (Польща). Воно заворожило їх своєю архітектурою та Вавельським замком. Гордість Кракова – Старе місто. Воно все є суцільно пішохідною зоною з центром на знаменитій Ринковій площі з Суконними рядами. Це одна з найбільших площ у старій Європі. Тут безліч кафе, ресторанів, удень завжди повно туристів і мімів, які влаштовують свої вистави.  Смачний «журек», традиційний польський суп,  став завершальною крапкою цього дня.

  Наступного дня байкери подолали відстань у 500 км та добралися до Берліна (Німеччина). Готель, у якому розмістилися мандрівники, обрали не випадково. Свого часу Берлінська стінаділила будівлю нинішнього готелю  на дві частини — Західну і Східну. У цьому місці завжди купа туристів. Всі вони фотографуються біля «Чекпоінт- Чарлі»– прикордонного пункт пропуску між американською і радянською  зоною окупації Берліну після Другої світової війни. У 1989 Берлінська стіна впала і відбулося об’єднання двох частин міста в одну.Зараз тут музей Берлінської стіни і символічний пункт прикордонного контролю — туристична пам’ятка, де кожен бажаючий може придбати відбиток печатки пункту прикордонного контролю з будь-якої зони окупації. Фото на згадку – і  знову  ревуть мотори, а попереду ще багато цікавого.

Далі на подорожувальників чекала затишна і спокійна Данія. По ній байкери-далекобійники накрутили  понад800 км. Побували у найстарішому місті  – Рібе, де кожен будиночок, це справжній витвір мистецтва чи маленька історія .   Найвизначніша історична будівля, яка збереглася до наших днів, це   – Собор 12 століття.  Дорога, яка веде із Рібе далі на північ, проходила вздовж моря  по вузькій косі Хольмсланн-Клит, яка розділяє Північне море і Рингкьобинг-фіорд.  Навігація байкерів показувала, що дорога знаходиться на 2 метри нижче рівня моря.  Зліва мотоциклістів від поривчастого морського вітру захищали високі піщані дюни.  Навіть будинки місцевих мешканців побудовані так, щоб невеликі дюни захищали їх від вітру, особливо взимку.  Подекуди висота дюн сягала 40 метрів. Мандрівники злізли зі своїх сталевих коней і  піднялися на дюну, аби побачити суворе Північне море. Пориви вітру кидали в обличчя мілкий пісок і збивали з ніг. Північне море і справді суворе та неспокійне. Хиршхолм — останнє місто Данії, з якого байкери паромом дісталися Норвегії.

Садиби Данії

Паром з Данії до Норвегії

У черзі на паром

Дюни і Північне море

Норвегія зустріла українських байкерів сонячною погодою. Разом з нею мандрівників зустрічав і норвезький товариш та байкерПетрус,( у якого за плечима понад пів століття у сідлі мотоцикла). Торік Петрус з дружиною були в Ужгороді на мото-фесті мотоциклівХонда «ГолдВінг». Тут вони познайомились з Олегом «Полярником», який показав їм красу Карпат та  міста.  Тепер настала їх черга познайомити українських байкерів з принадами країни Вікінгів. Для своїх друзів-мотоциклістів Петрус приготував подорож до самої Південної  точки Норвегії.  На Мисі  Лінднеснес туристам відкрився  дивовижний краєвид на скелясті береги  та маяк, в променях сонця, що дуже довго і повільно заходило за горизонт. Цього ж вечора всі покаталися на катері по водам фіорда. Так хлопці мали можливість побачити життя норвежців зі сторони води.

Долина Лінднеснес 

А на ранок  усе небо затягло хмарами. Байкери одяглися у водонепроникні костюми і вирушили в напрямку Согне-фіорда. Дорога пролягала через плато і гори.  Подекуди температура опускалася до 4 градусів тепла. Чим далі, тим більше речей одягали на себе мандрівники. Байкерів вразила кількість поворотівта тунелів. «Такими дорогами швидко не поїдеш», – зауважили мотоциклісти .  Вперше у  своїй практиці хлопці зіштовхнулися з «цікавим» явищем : перехрестям у  тунелі. Дорога пересікалася під землею з дорогою іншого тунеля під кутом 90 градусів.  За добу з 260-ти км   майже 110 км проїхали  по тунелям, найдовший – протяжністю 11 км.  Після довгого перебування у темряві найважче – виїжджати з підземної частини дороги на світлу. На якусь мить очі практично нічого не бачать. І тут головне міцно тримати кермо мотоцикла, в один голос стверджують хлопці. Ще одна специфіка норвежських тунелів – майже всі вони спіралевидні, з кількома підйомами чи спусками на 180 градусів.  Такою важкою дорогою байкери дісталися великого курортного містечка Флом.  І дуже поспішали на останній потяг унікальної норвезької залізниці.  Фломська залізниця – має найвищий кут підйому у світі. Кінцева зупинка Мюрдал  розташована на висоті 865 метрів над рівнем моря. Кожні 18 метрів шляху відбувається підйом потяга на 1 метр. Всього на Фломській залізниці 20 тунелів, 1 міст і 10 станцій. З вікна потяга українські байкери побачили унікальні норвезькі ландшафти – глибокі ущелини, водоспади з мавками, засніжені вершини та  гірські річки.Ночували хлопці у кемпінгу неподалік водоспаду.

Новий день і нові пригоди чекали на мототуристів. Адже попереду зустріч з Королем фіордів.  Та до нього байкерам знову потрібно було проїхати низку тунелів та кількасот поворотів.  Після чергового тунелю на хлопців чекав справжній сюрприз —  три метровий сніг обабіч дороги. І це влітку, коли в Україні +29.  Гра в сніжки в червні місяці –   що може бути веселішим?! Трохи відпочинку, чай з термоса і  мандрівники  знову в сідлі мотоцикла. Дорога йшла все вище і вище, поки не дісталася плато.

Тут, з вершини плато,  їм відкрився вражаючий вид на найвідоміший та другий по величині фіорд світу – Согне-фіорд. Води Атлантичного океану на 208 км врізаються вглиб країни. Цей краєвид закохує в себе усіх туристів. Українські байкери не стали винятком. Блакить води, оповита зеленими горами, маленькі червоні будиночки та величезний океанський лайнер–  саме таким запам’ятався Согне-фіорд. У цьому дивовижному місці  навіть повітря по особливому свіже  та  легке.Мотомандрівники зробили кілька фото з оглядового майданчика та відправилися до невеличкого містечка Вангнес, з якого на поромі перетнули води славнозвісногофіорда.  Мета, заради якої хлопці на байках подолали в одну сторону 2800 км. — досягнута. Це був екватор мандрівки, і тепер на них чекала дорога додому.

Берген – величезний(найбільший) порт північної країни Вікінгів та, мабуть,  наймокріше місто на планеті . За рахунок теплої течії Гольфстріму та гір у цьому місці завжди мороситьмілкий дощ, близько   260 днів у році .Мрія походити по старим вуличкам ганзейських купців розбилася об стіну дощу, який не спинявся ні на мить. Мокрі, голодні і розчаровані погодою, після 2 –х годинного чекання посадки на пором під дощем, хлопці  таки заїхали на корабель.  Бурхливими, неспокійними водами Північного моря  пором доправив відчайдухів до берегів Данії.  Останні 2 тисячі км  були швидкими.  Адже це  – дорога додому.